Сторінка:Журнал «Східний світ», 1927. – № 1.djvu/80

Ця сторінка вичитана

Районізація Туреччини приблизно відповідає отакій схемі:

I. Надбережні промислові райони:

1. Середземноморський:

а) Кілікійський район виробництва бавовни,

б) Адалійсько-Мерсинський район шовківництва,

2. Смірнський торговельно-промисловий район (виноробство, хемічна, харчова, килимова продукція).

З. Бруський текстильний район (шовкові, бавовняні тканини, килими).

4. Стамбульський торговельно-промисловий район (текстильний, харчовий, лісопильний).

5. Чорноморський:

а) Зонголдакський кам'яновугільний район,

б) Бафрсько-Самсунський район тютюнового виробництва,

в) Синобський район промислового садівництва,

г) Арганський мідноносний й інш.

II. Центральні сільсько-господарчі райони:

1. Хліборобські:

а) Аданський (пшеничний),

б) Приєфратський (пшеничний),

в) Сакарійський (пшеничний),

г) Ванський (ячміневий),

д) Фракійський (кукурудзяний),

е) Марошський (рижовий)

ж) Афіюн-кара-Гісарський (маковий).

2. Субальпійські скотарські

а) Ангорський район (кози),

б) Вірменський (скотарський),

в) Черкеський (конярство),

г) Курдистанський скотарський район (вівці, худоба).