краєзнавства (ототожнювання з географією, розуміння під краєзнавчою — лише науково-дослідну роботу і т. д); аналізуючи розвиток краєзнавства, його місце в суспільному житті після революції, автор Павлов-Сільванський доходить до конкретного визначення краєзнавства. В статті Гринкевича „Краеведение и Марксизм“ подається марксистське обґрунтовання розуміння краєзнавства на виробничій основі, до статті додається й план вивчення міста з марксівським підходом. Ст. Феноменова „Перспективи школьного краеведения“ зачіпає болючі питання ув'язки краєзнавства з шкільною роботою. В статті Філіпова „Принципи организации местных музеев“ детально змальовується організаційні питання про форми ув'язки музейної й иншої краєзнавчої роботи. Решта статей зачіпає питання про антропологічне вивчення краю в школі, мережі шляхів, території краю то-що.
Збірник приступний для більш-менш підготовленого читача, тому ми дуже рекомендуємо цю книжку. Велику користь принесе вона й педагогові.
5. За цим слід відзначити „Как научать свой край“ — збірник праць Географо-Економічного Дослідчого Інституту в Ленінграді, 1925 року, 214 стор., ц. 1 карб. 50 к. Збірник розраховано на підготовленого читача. Солідність змісту збірника визначається й тими видатними фаховими науковими силами, що вмістили свої статті в ньому. Тому-то й цінні для підготовлених з боку освіти краєзнавців ці статті. Вивчення геології, метереології, вод, болот, ґрунтів, флори, переведення зоологічних, антропогеографічних спостережень, а також порушення цікавих питань про виявлення впливу війни та революції на сільське господарство — ось що розглядають автори в збірникові. Розгляд цей, без сумніву, дуже змістовний, часто вміщує в собі й спеціяльну бібліографію окремих статтей, навіть програми і таким чином для дослідників-краєзнавців та педагогів збірник принесе велику користь. У краєзнавчих товариствах таку збірку слід мати: вона допоможе налагодженню наукової сторони краєзнавчої роботи. Розуміння краєзнавства в цьому збірникові дано таке, що до нього як-раз слід підійти критично.
6. Нарешті, останнє, що слід рекомендувати до бібліотечки, це невеличку, але коштовну, як бібліографічну збірку, працю Байсутова, Н. „Что читать по краеведению“, 1926 г., ц. 65 к. Хоч у першій з рекомендованих книжок — „Первые шаги краеведа“ є підібний матеріял, незалежно від того, чи вдасться придбати ту книжку, працю Байсутова ми рекомендуємо: вона дає основне знайомство і викликає інтерес до краєзнавчої літератури.
Ми звертаємося до т.т. краєзнавців з закликом прийти нам на допомогу, надсилаючи свої запитання, замовлення, відгуки, побажання, то-що, що до бібліографії, а також надсилаючи зразки усіх місцевих краєзнавчих видань.
В поліпшенні бібліографічного боку нашого журналу зацікавлені-бо в першу чергу самі краєзнавці України.
