№ 1
7
Вивчення продукційних сил і краєзнавство
„Краєзнавство,— каже Н. К. Крупська,— слід тлумачити не в старому розумінні, не в розумінні тільки археології, фольклору або вивчення пам'яток старовини, а в розумінні вивчення усієї суми економічних і політичних чинників" („Красний библиотекарь", 1926 года, № 12, ст. 11).
На такому погляді на краєзнавство стояла й 1-ша Всеукраїнська Краєзнавча Конференція (травень 1925 р.), в постановах якої, між иншим, читаємо: „Підход до краєзнавства мусить бути практичний, тоб-то краєзнавство мусить підготовляти ґрунт для поширення виробничої, наукової й освітньої роботи; в основу всіх краєзнавчих дослідів мусить лягти завдання як-найбільшого й найшвидчого підвищення продукційних сил нашого суспільства".
Продукційні сили вивчають не тільки краєзнавчі організації, а й планово-державні та громадсько-господарські установи, а також і різні науково-дослідчі інституції. Та чи инша спеціяльна інституція, чи то планово'державна, чи науково-дослідча, об'єктом свого вивчення має певну продукційну силу, напр., рослину, ґрунт, руду, залізницю і т. и. Краєзнавство-ж, вивчаючи продукційні сили й виробничі відносини, опе рує завжди економічною одиницею, звязаною з певною географічною територією. Об'єктом краєзнавства є завжди певна економічна одиниця — село, хутір, місто, район, округа, фабрика, завод і т. и.
Оскільки ця економічна одиниця звязана з певними територіяльними межами, то краєзнавство вивчає стан продукційних сил і виробничих відносин також і певної території. Краєзнавство студіює певний район або край, яко ґрунт для розвитку місцевих продукційних сил в цілому.
Вивчаючи продукційні сили території, краєзнавча організація (товариство, гурток) не тільки сама провадить науково-дослідчу роботу, а й використовує працю спеціяльних науково-дослідчих інституцій та державно-господарських установ, використовує здобутки всіх наук що до своєї території.
Життя, в найширшому розумінні цього слова, завжди міняється, невпинно розвивається; сьогодні воно не таке, як учора, а взавтра не таке, як сьогодні; иншими словами, краєзнавство не може задовольнитися статичним, описовим вивченням продукційних сил свого району,— воно мусить показати його динаміку в минулому, оскільки воно приводить до сучасного, в сучасному і перспективно-майбутньому.
Краєзнавство, вивчаючи продукційні сили свого краю, увесь час ставить питання — чому, через що, для чого — розшукує причинність, взаємозвязок між різними явищами життя, дає відповіді на ці питання.
Краєзнавство дає синтетично-причинну фотографію продукційних сил свого району. Але синтетична всебічна характеристика території не буде повна, коли краєзнавець не з'ясує того значіння, яке має його район в господарстві держави та Союзу, бо не можна-ж мислити свій район якимсь ізольованим островом, не звязаним з життям всесвіту.
Головна і основна праця краєзнавчих організацій, до якої треба прагнути в процесі попередньої науково-дослідчої роботи — є вичерпана
