В Звягельськоку повіті хлопці кладуть огонь, а дівчата вбірають деревце, беревку. Вбірають єі ніками, биндами і запаленими свічечками. Деревце теє зветь ся купало, Сами дівчата убірають ся в великі вінки з різного зілля та квіток і мають при собі ще по вінку. Вони водять коло біля деревця і співають, хлопці тим часом скачуть через вогонь. Часом хлопці поривають ся вхопити деревце, тоді дівчата боронять єго і співають на хлопців різні прикрі пісні. Врешті хлопці хапають деревце і палять єго або кидають в річку, а дівчат, що пробують обороняти своє „купало", самих нераз „купають“ в тій же річці.
Одспівавши купала, часом дівчата ворожать на вінках. Дівчина пускає на воду два вінки, один загадує на себе, а другий на якого хлопця: коли вони зійдуть ся до купи на воді, то значить дівчина буде в парі з своім хлопцем.. Або так: дівчина тичкою спускає свій вінок на дно річки; коли він спливе на верх, то дівчина піде замуж у той рік.
Ој на Купала-Купалочка
Не виспала сьа Наталочка.
Погнала бички дрімајучи,
На кілки ніжки збивајучи.
Ој дај же боже, дошчі в ночі
На Наталчини чорни гочі.
Темнаја нічка петрівочка,
На виспала сьа наша дівочка,
Погнала бички дрімајучи,
На кілки ніжки збивајучи,
Приточи, боже, більше ночі
На Наталчини чорни гочі!
|
Ој молодаја молодице, |
- ↑ Ноти до сих і дальших пісень будуть поміщені в осібній прилозі до слідуючоі книжки „Ж і Сл.“ — Ред.
