58
даємо собі, які погляди ходили тодї серед загалу про тих обох кандидатів, то стане нам зрозумілим, що симпатії гетьмана мусїли чейже більше схиляти ся на бік хиткого, вихованого за границею, чужого польсько-шляхотським традиціям Івана Казимира, чим на бік строгого католика-фанатика, завзятого ворога всяких іновірцїв Карла. Іван Казимир уходив за кандидата дисидентів, Литви і всяких опозиційних кружків і сї стояли близше до Хмельницького, чим табор Карла. Проте коли Іван Казимир почав з ним переговори, гетьман піддержав їх, сподїючи ся при тій нагодї виторгувати для себе і для козаків користні умови мира. Точки, котрі привіз з собою Єрмолич, треба вважати відповідю на давнїйші домаганя козаків і в загалї вислїдом попередних (мабуть серпневих) переговорів в тій справі. Вони, здаєть ся, викликали в таборі добре вражінє. Кромі сього стали надходити з під Варшави вісти, які не лишали сумніву, в чию сторону перехилить ся вибір. Хмельницький мусїв спішити ся, коли хотїв вибір Івана Казимира хоть в части приписати своєму впливови. Вже в часї облоги Львова висказували ся гетьман і козаки в хосен вибору старшого королевича[1]. В перших днях падолиста вислав з під Замостя лист до свого бувшого учителя, єзуіти Гунцель-Мокрского, доручаючи йому посольство до польських станів. Мокрский виїхав зі Львова 7 падолиста під Замость, а відсїля виправив ся 12-го до Варшави з двома листами, одним до Івана Казимира; в якім гетьман обіцяв підперти його кандидатуру в разї потреби навіть оружем, другим до сенату з бажанєм мира та умовами, під якими козаки готові заключити мир[2].
В той-же час, 6 падолиста, писав Хмельницький до обложених в Замостю в мировім дусї та закінчив свій лист бажанєм, щоби Поляки чим швидше вибрали короля та щоби ним був Іван
- ↑ Вправдї оповіданє Кушевича (Жерела Укр.-Руси IV, Nr. 28) про відправу семигородським послам невірне, однак таку вістку велїв безперечно сам Хмельницький ширити і Кушевич записав єї bona fide. В иньшім листї, з 3 падолиста, згадує той самий автор про вибір Івана Казимира і додає: Day P. Boze, bo tego Kozacy bardzo pragneli, у sąm Chmielnicki obiecował po kilka razy ad primum nuntium odpasac szable у luk odlozyc od siebie, a iemu debitum obsequium… oddac, Ibdm Nr. 30.
- ↑ Лист Кушевича з падолиста, іbdm Nr. 32; Michałowski, Ks. pam. 213 і 219; Kraushar Poselstwo Śmiarowskiego; Рукоп. бібл. Осолїньских ч. 2286 ст. 17—18; Говербек до елєктора 15 грудня, Urk. u. Akt. І, ст. 331—2.
