Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/53

Ця сторінка вичитана

41

поробив й иньші стараня, щоби кандидатурі свого сина дати реальний підклад. Вже від початку безкоролївя в Польщі став Ракоці заходини ся коло зібраня війска. З початком червня вислав своїх аґентів до Польщі, щоби набирали піхотинців в Гданьску і Кракові[1]. Таких же аґентів розіслав мабуть і по других краях, бо вже в липни звернено увагу на се, що в північних угорських комітатах Ракоці збирає наємне війско[2]; на зборах семи північних комітатів в Патаку проголосив він зазив до шляхти, щоби приготовила ся до походу та була на кождий приказ готова станути в ряди[3]. Також і Радзївіл вербував жовнїрів в хосен і коштом семигородського князя; сї побори рекрута відбували ся рівночасно в Польщі, Угорщинї та Семигородї, в сих останнїх краях через семигородських аґентів[4]. До чого і в чий хосен мало бути ужите отеє війско, про се не знав на разї й сам князь; се залежало від обороту, який возьмуть дипльоматичні пересправи в справі кандидатури сина на польський королівський престіл. Спосіб, в який він досї провадив свої заходи в цїли успіху при виборі, вказує зовсїм недвозначно, що Ракоці був кождого часу готовий, або дати поміч Полякам против Хмельницького, або до спілки з козаками напасти Польщу і пасильно заволодіти польською короною[5] 

Везучи з собою гроші і дарунки та заосмотрені в велике число поручаючих листів до ріжних польських вельможів і достойників[6] рушили Франц Бетлєн та Андрій Клобушицький около половини вересня, отже менш-більш в ту саму пору, коли Кемень вибирав ся до Молдавії, в другу подорож до Польщі[7]. 11 жовтня, в день смерти семигородського князя, були вони вже в Бєчу, польськім замку недалеко угорської границї і там приймав їх каштелян Вєльопольский дуже гостинно. Звістка про безвихідний стан князя, яку їм вислав князевич Жигмонт 5-го жовтня, дійшла їхнїх рук аж у Варшаві 21 жовтня. Вона

  1. Інструкція для Дальмаді з 11 червня Mon. Hung. hist. Dipl. XXI, Nr. 222.
  2. Алєґреті 11 липня, держ. архів у Відни, Polonica.
  3. Вешелєнї до Фердинанда III 4 серпня, ibdm (приріст з р. 1908).
  4. Інструкція для Павла Ґеча (Göcs) і лист Юрія I до Радзївіла, поч. вересня, Erd. országgy eml. X, 494—7.
  5. Порівн. низше про його переговори з Хмельницьким.
  6. За ними післав Ракоці 155 поручаючих писем до воєводів, епископів, каштелянів, послів заграничних держав, див. Lukіnich ст. 52.
  7. Kemény J. Önéletirása ст. 475.