25
свого князя, згодив ся на сей проект без обиняків, представив воєводї великі користи семигородсько-молдавського союза, а як условини такого союза виставив слїдуючі точки. Воєвода має: 1. дозволити свобідний перехід для війска і послів семигородського князя через свій край; 2. згодити ся в разї потреби на побір рекрута для князя в молдавськім воєводстві; 3. обовязати ся до позички до висоти 100.000 дукатів; 4. пособляти інтересам семигородського князя всїма способами, також і грішми; 5. в нїяким випадку, навіть на приказ турецького уряду, не піднимати ворожих кроків проти Семигорода.
Сї точки не стрітили нїякого спротиву з боку молдавського воєводи і були без трудности прийняті. Також обдумано способи спільного дїланя на султанськім дворі і рішено поручити послам сбох входячих в союз держав, щоби перед турецьким урядом поступали ві всїх справах згідно та нїчого не робили без взаїмного порозуміня.
По заключеню договору з Молдавією уступила перешкода, яка досї стояла в дорозї безпосередним зносинам між семигородським двором та Хмельницьким. Кемень зараз-же вихіспував нагоду. Він привіз зі собою на всякий випадок лист князя Ракоці до гетьмана і тепер за згодою і підпомогою Лупула вислав з отсим листом двох шляхтичів із своєї дружини Гриця Мошу (Mosa) та Юрія Раца (Rácz) до козацького обозу. Оба посли мали наказ, з разу передати Хмельницькому лише лист Кеменя; що йно коли пізнають настрій козаків та впевнять ся що до прихильности гетьмана, можуть передати й лист семигородського князя та почати переговори з Хмельницьким.
В пересправах з Лупулом порушив Кемень ще одну справу. Переговори семигородського князя про женитьбу свого сина Жигмонта з Лупулівною, ведені попередного року з Радзївілом і Ґеорґіцою, не остали тайною для молдавського воєводи. Здаєть ся, як раз із сеї причини намагав ся Лупул вже від липня 1648 р. видістати свою дочку із Царгороду та тому жертвував султанови і великому везирови великі суми гроший[1]. За свого побуту в Колошварі згадав Степан Ґеорґіца про сей плян і Кемень дістав порученє, передати воєводї дарунки від кня-
- ↑ Справозданє венецького посла Джовані Соранцо з 10 липня. Documente вид. Hurmuzaki IV, 2. Nr. 664.
