Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/32

Ця сторінка вичитана

20

Говербек цїлу отсю справу свому панови і просив о відповідну інструкцію[1]. Відповідаючи на се письмо, приказав Фридрих Вільгельм свому послови дїлати лише в хосен Івана Казимира[2].

Такі самі стараня рішено підняти на королївськім дворі в Штокгольмі. Саме в той час, коли Бетлєн і Клобушицький були в Варшаві, заходив ся семигородський посол Степан Дальмаді коло побору нїмецьких наємних військ в Ґданьску. Тепер дістав він від Бетлєна порученє, не гаючи ся, продовжати свою подорож у Швецію, однак там не згадувати нїчого про грошеві домаганя князя, а місто сього старати ся о попертє з боку шведського двора і правлїня для кандидатури князевича Жигмонта[3]. Однак і сї змаганя не принесли, як опісля побачимо, нїякого успіху.

В часї побуту семигородського посольства у Варшаві виринула на князївськім дворі в Феєрварі (Fejérvár) думка, оженити Жигмонта Ракоці з Мариєю Людовикою, вдовицею по польськім королеви, і таким чином скріпити вигляди на його вибір. Старий Ракоці не дуже був прихильний до сего пляну і годив ся на се лише в разї необходимої конечности. „Ce певна річ — писав він 2 серпня до Бетєна — що коли би Жигмонт міг стати польським королем, не входячи в подружє з королевою, нам се було би милїйше“. Також Іван Кемень був противником такої звязи та вважав женитьбу князевича з молодшою дочкою молдавського воєводи за хосеннїйшу. Все-ж таки Юрій І приказав своїм послам розвідати думку князя Радзївіла про се та зібрати у нього-ж потрібні відомости про особисті прикмети королевої-вдовицї[4]. Однак се порученє наспіло до послів за пізно. Бетлєн і Клобушицький вертали вже назад домів, а відтак цілий сей плян подружа закинено, мабуть під впливом їхнього посольського справозданя.

VI.

Як ми вже висше сказали, мусїли семигородські посли по короткім побуті у Варшаві покидати Польщу і вертати домів.

  1. Говербек до елєктора, Варшава 26 серпня Urk. u. Akt. І, ст. 283—4.
  2. Рішенє елєктора, Клєве 10 жовтня Ibdm І, ст. 285—5.
  3. Посольське справозданє Дальмаді 1 падолиста. Mon. Hung. hist. diplom. XXI, Nr. 227.
  4. Lukinich ст. 47—8; там-же витяг з листу князя Ракоці з 2 серпня (на основі архіву ґр. Бетлєнів).