6
з того рода плянами і отсї змаганя грали доволї визначну ролю в його заграничній полїтиці. Юрій І Ракоцї був з разу занятий внутрішними справами і змаганєм укріпити своє становиско зглядом Туреччини і через се не звертав уваги на польські справи. Але самі Поляки спонукали його підняти пляни своїх попередників.
Віроісповідна нетерпимість польських правлячих кругів звертала ся не лише против православних Українців, але й против всїх іновірцїв в загалї, між иньшим також против приклонників ріжних протестантських конфесій, тоб-то т. зв. дисидентів. Число дисидентів не було велике в прирівнаню до числа вірних пануючої католицької церкви, але між ними було багато заможної шляхти, а також декілька впливових вельмож. До найбільшого розвою і значіня дійшли дисиденти в Польщі в XVI ст. — коло половини XVII ст. став їхний вплив вже упадати. Багато богатих домів вернуло назад до католицької віри, внутрішні спори і невзгодини ослабили иньших. Дисиденти мусїли зречи ся всякої пропаґанди та виставлені на що раз острійші напади з католицького боку обмежили ся на оборону своїх давних прав. Вони не творили полїтичної партії в властивім значіню сего слова, так як рідко коли йшли в полїтичних справах разом. Лише коли ходило о віроісповідні справи, особливо при укладаню pact-ів convent-ів для нового короля, держали ся разом, щоби забезпечити собі свободу віри. Найбільше впливу між дисидентами мала кальвінська галузь родини Радзївілів, що володїла просторими маєтностями в Литві і від часу посвояченя з королем Жигмунтом Августом дійшла до великого полїтичного значіня в державі. Коло половини XVII ст. вважав ся литовський польний гетьман Януш (Іван) Радзївіл головою дисидентів.
9. серпня 1643 р. явили ся на дворі семигородського князя Юрія І Ракоці в Деш (Dés) посли від Януша Радзївіла і заявили, що їхній пан задумує старати ся о руку старшої дочки молдавського воєводи Лупула і просить князя Ракоці о посередництво в тій справі. При тій нагодї зазначили посли з притиском, що отсє подруже може бути й для Семигороду не без хісна, тому що дисиденти рішили при слідуючім виборі польського короля поставити протестантського кандидата і вже тепер мають на приміті князя Юрія, або одного з його синів, і в такім разї підмога з боку богатого і впливового молдавського воєводи може дуже придати ся. Ракоці дав намовити ся і приняв посередництво. Однак пересадна хитрість спричинила дипльома-
