„управнених“ кандидатів на опорожнений престіл. Про них найбільше писали і говорили серед виборчої боротьби, зазначували особисті прикмети і заслуги кождого з окрема, в загалї підносили всякі обставини, які могли би дати перевагу одному братови над другим. Всї отсї замітки і виводи приклонників одної і другої сторони дають богатий матеріял до характеристики обох головних кандидатів.
Іван Казимир перебував від смерти свого батька головно за границею і рідко коли заїздив до Польщі. Провадив житє доволї неспокійне і авантурниче. В р. 1635 був кілька місяцїв в цїсарській службі і брав участь в 30-лїтній війнї; опісля виїхав до Нїдерляндів. В р. 1638 вибрав ся до Еспанїї, але по дорозі переловили його Французи, підозріваючи о шпіоньство в хосен Еспанїї, і передержали два роки в вязницї. В маю 1643 р. виїхав до Італїї, де вступив до ордена Єзуітів; по двох лїтах побуту в орденї зложив рясу і надїлений кардинальським титулом вернув до Польщі. Про його бурливе і неморальне житє за границею ходили між шляхтою ріжні оповіданя і він не тїшив ся в своїй вітчинї доброю славою. Загально вважали його легкодухом і марнотравним, а часті процеси зі слугами і братом Карлом викликували згіршенє. Вічними грошевими домаганями і заграничними зносинами противними тогочасній польській полїтицї спричинював чимало клопоту свому братови Володиславови IV. В патріотичних польських кругах не долюблювали Івана Казимира ще й за се, що мав чужоземні привички, вбирав ся в чужоземний стрій, мав нахил до чужинцїв, не любив польської мови і звичаїв та висказував ся згірдно про Польщу. Бояли ся, що засївши на королївськім престолї, окружить ся самими чужинцями і відновить злопамятні часи Бони. Однак з другого боку підносили ся голоси, які підчеркували дещо такого, що промавляло в хосен його вибору. Перш за все обставину, що він був старшим братом, і що не годить ся без важної причини при виборі поминати старшого в хосен молодшого; також мав Володислав IV на смертній постели поручити вибір свого старшого брата. Відтак образованє, оборотність і знанє заграничних відносин завдяки частим подорожам, особливо-ж хоробрість і воєнний досвід, так потрібні в тодїшні непевні паси, якими він прославив ся в московській війнї за володїня свого брата. Важним арґументом було й се, що на Івана Казимира, як на старшого брата, переходив титул шведського короля; сего титулу, який вправдї не мав поки що практичної вартости,
