Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/10

Ця сторінка вичитана

VI

мінїстерства заграничних справ в Москві: Його дипломатичних актів московських все інтереснїйше, що відносить ся до історії Хмельниччини, видано вже в „Актахъ юго-зап. Россіи“ і инших збірниках; але архів польський мало досї використаиий, по части ще й не зінвентаризований, і ми могли вихіснувати його лише в части, обмежуючи ся здебідьша на акти, які відносять ся до полїтики семигородського князя. Особливо інтересна тут кореспонденція князя Ракоці з кор. гетьманом Потоцким і молдавського воєводи Степана з польським королем і канцлєром Корицїньским з рр. 1653—4. Видаємо дещо й з рукописей біблїотеки Осолїньских у Львові, зовсїм не претендуючи на повноту.

Бажаючи подати як найбільше ріжнородного матеріялу, ми мусїли сильно скорочувати поодинокі акти, бо в противнім разї із отсего тому виросли би безпотрібно 2—3 томи. Се вчинили ми тому, що історична вага богатьох актів лежить не так в дословнім текстї, як радше в їх змістї. Через се подаємо дословний текст лише тих уступів і актів, які або особливо важні, або подають субєктивне освітленє подїй, або в яких розумінє тексту може бути ріжне; все инше, особливо-ж голі оповіданя подїй переповідаємо більше або менше докладним змістом, річи дрібні, або не стоячі в нїякій звязи із Хмельниччиною пропускаємо зовсім. Той спосіб скорочуваня практикує ся в богатьох заграничних видавництвах жерел, от хочби у звістних Urkunden und Aktenstücke берлїнської Академії.

Правопись задержана всюди така, яка в рукописях, з виїмкою нїмецьких текстів, котрі по взору нїмецьких видавництв видані сучасною правописю, однак зі задержанєм всїх прикмет мови. Умисні пропуски означуємо точками, пропуски, які повстали із-за ушкодженя самої рукописи, або невиразного письма, точками в скобцї [.....]. При кождім актї замічуємо йно рід (автоґраф, ориґінал, копія, переклад, витяг ітд.). Тому що акти видаємо в скороченях, не додаємо окремих реґестів.

Чернівцї, в сїчни, 1910.