Же́ сме Хрíста ньę відзе́льі,
Йак у штва́рток прі вече́рі,
Хльę́ба ла́мал і нам да́вал,
Йę́це, пíце, ужіва́йце,
Па́на Хрíста споміна́йце!
Йę́дльі, пíльі, ужіва́льі,
Па́на Хрíста споміна́льі.
Зап. в вересни 1897, від Марії Бесерменї в Коцурі.
Кęт ше Ісус Хрíстос на ньę́бо вібе́рал,
Сво́йу льу́бу ма́цер на же́мі з’оха́бйал.
„Ньę з’оха́бльай, мой сіно́чку, на же́мі,
Льęм ті ме бер зо со́бу на ньę́бо“.
„Ньę мо́жеш ті, ма́тко мо́йа, зо́ мну на ньę́бо пойсц,
Бо ті му́шіш, ма́тко мо́йа, на же́мі умíрац.“
„Кęд йа бу́дзем, мой сіно́чку, на же́мі умíрац,
Ньę допу́шчай ґу́ мньę зло́му пріступо́вац.“
„Ньę́ бой тí ше, ма́тко мо́йа, ўра́га шкаредно́го,
По́шльęм ці анге́ла з ньę́ба вісоко́го.
По́шльęм ці анге́лох, два́нац апосто́лох.
Сам прíдзем тріна́сті, сам Хрíстос небе́сні.
Та ті по́йдзеш, ма́тко мо́йа, по́йдзеш ме́джі на́мі,
Йак йа́сні меша́чок ме́джі гвіздочка́мі.
Та ті ше́дньęш, ма́тко мо́йа, на пра́ву правíцу,
А йа ше́дньęм, ма́тко мо́йа, на су́дну столíцу.“
Зап. в липни, 1897, від Юлі Молнар у Керестурі.
Кęт ше Ісус Хрíстос на ньę́бо одбе́рал,
Сво́йу льу́бу ма́цер на же́мі оха́бйал:
Ньę оха́бйай ме, сíну мой, на тей ча́рней же́мі,
Льęм ті ме бер зо со́бу на ньę́бо!
Ньę мо́жеш ті, ма́тко мо́йа, зо́ мну на ньę́бо íці,
Бо ті мушіш, матко мойа, на жемі умреці.
Кęд йа будзем, сіно́чку мой, на же́мі уме́рац,
