Сторінка:Етнографічний збірник Т.9.pdf/123

Ця сторінка ще не вичитана

Во кото́рой проро́ці йа́сно піса́льі,
О воста́ньі і льíта (?) та́йна открíта,
Ло́за бла́га, плодовíта
І росквíтла заквітну́та
Дьíва рашда́йа.

Ісполнíтель зако́на сту́пел на зе́мльу:
Іс пречíстой дьівíці і заступнíці
Наро́дел сйа ўсей тва́рі,
Небесного ца́рйа сла́ві
[В] убо́гі ста́лі.

Зап. в вересни 1897, від Марії Бесерменї в Коцурі.

8. Побиті Іродом дїти.

День божо́го нарожденьа:
Весе́ло льу́де,
Бла́го вам буде!
Ангел пастір[ям] так звістовал:
Же сйа наро́діл,
Так увесе́льіл краль
І о́ца зафрасо́вал.
Дьíткі побíті да́л:
Бíлі, сíклі, мордова́лі,
Стро́гі като́ве,
Ўла́сні збойцо́ве.
Крічат дьíткі,
Плачут маткі
Кірва́ве, сердечне.
От пе́рсі йіх одріва́лі,
І растіна́лі,
Рíзі не ма́лі
З маткамі сйа пожегна́лі,
Же́ртву не ма́лі,
Знак крíві.
Сле́зі вілівайут плачлíві ма́ткі,
О сво́йіх дьíткі:
Ле́жат збíткі баранко́ве,
Йак у по́льу сно́пку.
Ра́хіль пла́чет так рекну́ўше:
Потьíхі не ма́л[а],
Пра́ве уміра́л[а],
Патрайу́чі на свойę́го сíна,
Тьа́шко умльіва́ла.
О Йроде открутнíку,
Ве́лька то вíна,
Же свойę́го сíна,
Што за прічíна,
На забíток да́ла.

Зап. в липни 1897, від Яноша Колошняя.

9. Апостоли по смерти Христа.

Вíшла гвíзда на край шве́та,
Зашвіце́ла до пол шве́та;
Ішльі за́ ньу апосто́лі:
Чо́м сце сму́тні, невесе́лі?