Бідна мати не могла свого сина вигудувати — пустила сьа у ва́ндир. Іде коло гостиньцьа, аж на той час йіди пан. Бідна мати протьагайи руку і просит, шчоби винайти милосердийи у пана. Пан здалека пригльадайи сьа і кажи: „Коли-сь така бідна, то продай миньі того хлопчика. Йа дьітей ни маю, то в мени йиму буде добри; в мени паньство велики, то ўсьо буде йиго“. Ну, на тойи бідна мати згодила сьа, взьала гроші і пішла доміў; а пан Івасеви даў ріжних забавок, аби му сьа не кучило. Прийіхали у паньский двір — приставив пан свойі пани купленого хлопчика, і вона дуже стала радісна с так великой несподьіванки. Тогди зараз хлопцьа вбрала і порадили сьа посилати до школи. Хлопиц ходит до школи і за кілька льіт виріс великий. Але заўши зачинайи сумувати, ўсе йиму чось невесело. А там до тих панів заходила стара баба сїльска, а той хлопиц туйу стару дужи льубиў, бо коли она прийшла, то він зараз пригадаў собі свою матїр. То шчо іно міг, то заўши дльа тойі старойі удьільуваў подарунки, а стара заўши йиму казала, же за тойи колись стани йиму у вигодьі. І так він зачаў перед неў за своў мамоў жалувати і зачаў йі сьа радити, йак можна зробити, шчоби сьа дістати до матири. То-ж она йиго радит, же: „Йак не буде паніў ў дома, то ти набериш троха грошей та й можеш вандрувати;
- ↑ Перша часть отсеї збірки казок, п-ри 1-25 див. Етпоґрафічний збірник, т. I, стор. 25-96.
