64
64
64 Ой пют же они ороне вино. Ой пили, пили, сперечили се: Господь же каже, що земля більша, А Петро каже, що небо більше. »Николо! Николо! ти вірне слу¬ жиш, Возьми-ж ти собі золоте бело, Та змірей же ти небо і землю«. Збірка Ів. Вагилввича, ч. 50. А видиш, Петре, Вогова правда, Богова правда, а твоя кривда. Що земля більша, гори й долини, Гори й долини, всі верховини, Темнії ліски, жовтії піски, Жовтії піски, бистрії річки; Небо меншеньке, всюди рівненьке, Михайло Ѣоєчко зі Стінки, В варіянтї Б. Заклинського, зап. 1904 р. в Угринові Горішнім, Станїсл. пов. суперечка йде також при питю: В сего нашего госгіодаренька, В господаренька нова світлонька, А в тій світлонцї тисові столи. Поза столове сидять панове, Ой сидять тай пють тай ся перечуть і т. д. Те саме й у варіянтї, що записав тамже 1905 р. М. Федюшка. У вар. Б. Заклинського з Ріки, Косів, пов. сперечають ся не святі, але сонце, місянь і дощ: Я в цего ґазди білїї двори, Дай Боже!* На йиго двору три царі стойи. Вой стойи, стойи тай перечут си. Вой один каже, шо земля бирша, Вой другий каже, шо й небо бирше. Вой третий каже: Ни перечмо си! Купімо собі шовковий шнурок, Єк поміримо тай повіримо. Є земля бирша — гори, долинй, Гори долини, ше й полонини; Є небо менше, бо всуда ривне. Тото й один цар — сьвітлий місяцю, А то другий цар — ясное сонце, Я то третий цар — дрибненький дощик. У цего ґазди новії двори, Новії двори, тисові столи. Ой на тих столах сріблі скатерти, Ой на тих скатертах круті колачі, Круті колачі з ярої пшениці. А по за стілю все сьвяті сиде, Ой сьвяті сиде, Господь із Пе- [тром, Ой сиде, сиде, не пють, не їде, Не пють, не їде, все раду раде
