53
53
53 Царя йменовати, що царю за ймя дати? Дати царю ймя Ісуса Христа. Пресвята дїва то ухвалила, То ухвалила, та улюбила, Та улюбила, до церкви вступила, До церкви вступила, царям ся поклонила. Збірка їв. Вагилевича, ч. 45. Онисько Данилиха з Ожидова. К. У місті, містї, в місті Флиемі, Гой дай Боже.* Пречиста Дїва дите вродила, Дите вродила, в есла вложила, В есла вложила, сїнцем накрила. Ой поза стілю всї сьвєтї сидє, Всї сьвєтї сидє, радочку раде, Книги читают, імя шукают, Як би вгадати, йке би ймне дати. Ой даймо ймнє сьвєтий Петро. Пресьвета Дїва прислухала си, Я з тих заслінцїв заговорила: Я так не люблю тай так не хочю, Би моє дите Петром зостало. Далі хотять назвати Іліем, але Богородиця не годить ся. Тодї святі кажуть: Ой даймо ймне Исусе Христе, Йсусе Христе, тай Сине Божий! Пресьвета Дїва прислухала си, Прислухала си й врадувала си, Зза тих заслінцїв заговорила: Ой я так люблю тай я так хочю, Би моє дите Христом зостало. Зап. в Кобаках, Ііосівського пов. від Ірини ІІодюк М. Тимякгвна. З дальших варіянтів вистане навести тілько початок. У вар. Вас. Басараби с Ляховець, Богородчан. поз. він такий: А в містї, в містї, па Вефлеемі, Дїва пречиста зродила Христа. Як го зродила, борзо повила, Писала письма по манастирях, По монастирях, то по всїх святих, Аби ся зийшли усї святії, Та всї святії, всї соборнії, Тай всї святії, тай пастирії. Стали читати, як на їімя дати. Так дочитали, »свят Павло« дали. Дїва пречиста не узлюбила, Не узлюбила, не ухвалила, Синком не звала, корону не дала. У варіянтї Нат. Левицької з Івановець, Жидачівського повіта, початок такий: Там на ріцї на Ярданї, Ярдан вода студеная.* Там Божая Мати сина купала, Сина купала, в пелени повивала.
