41
41
41 Би сьа зїздили йа усї сьватиї, Сина христили, іминували. Іминували сьватий Николай. Присьвата Дїва ни полюбила, Ни полюбила, ни призволила. Пустила квіту по усьому сьвіту, Би сьа зїздили йа ўсї сьватиї, Би сьа зїздили, сина у христили. Сина христили, іминували, Іминували йа сьватий Ірий. Присьвата Дїва ни полюбила, Ни полюбила, ни призволила. Пустила квіту по усьому сьвіту, Вінчуемо вас, пане ґосподарі, ті сьвата щасливо впровадити, других дочекати у радости, у веселости, на многа лїт, на довгий вік, як наші дїди, так і ми. Господар світить свічку в хатї, а по вінчованю говорить: Деку- емо, даруй, Боже, и вам. Просимо ближше*. Входять до хати і кождий з окрема вінчуе: »Дай Боже щасливо ті сьвата упровадити, других дочекати ў радости, у веселости, на многа лїт, на довгий вік. Від Михайла Лялюка зі Звірьпця, пов. Турка, записав Михайло Кузьмак 1011 р. Би сьа зїздили йа усї сьватиї. Сина христили, іминували, Іминували Ісус С наситиль. Присьвата Дїва то полюбила, То полюбила і призволила. То полюбила, сьвіт звисилила, Сьвіт звисилила, служби служила, Служби служила соборовниї, Соборовниї, заздоровниї. За здоровійко ґосподарейка, Би вни діждали на многі літа, Жити і пити, Бога хвалити. А за тим словом будьти здорови. В славнім1) місті2) Монастирі,8) Матер4) Божа5) сина мала,6) Матер Божа спна мала, В пеленочки7) повивала.8) В пеленочки го повила, На пристів го положила. Ой зійшли се10) всі святиї,11) Взели книги добувати,12) Яке би му йме дати. Далибисмо13) светий Петро. Матер Божа14) не злюбила, Від престола відступила. Від престола відступила, Все се земле15) засмутила. Ой у місті в Монастирі, Матер Божа сина мала; Матер Божа сина мала, В пеленочки повивала. В пеленочки го повила, На пристів го положила. Ой зійшли сї всї святні, Взяли книги добувати, Яке би му йме дати. Далибисмо светий Павло. Матер Божа не злюбила Від пристола відступила. Від пристола відступила, Все се земле засмутила. Ой у місті в Монастирі, Матер Божа сина мала. Матер Божа сина мала В пеленочки повивала.
