28
28
28 її ти славненька, ґосподьинечько, її ви славненькі пишнї дїточьки. Ми си взийшли в вашім домочьку, В вашім домочьку, як у дворочьку, Ми вам скажемо файну пісмочьку. Ми си изийшли на святу днинку, На святу днинку, на святе Різдво, Бо й ми пислані все й вид святинї Вас повитати, повінчьувати, Файну писмочьку вам заспивати. Файну писмочьку за святу Дїву, За святу Дїву, Матку Христову. ІІречьиста Дїва, Матка Христова, Дьитя вродьила, Исуса Христа, В містечьку златнїм, я в Вефле- [евім, Я в Бефлеевім, у білій стайни. Єк го вродьила, красно вповила, Красно вповила, в ясла вложила, Тогдьи си звпда з неба зйивила, Світит Господу, ІІречьистій Дїві. Тогдьи ангели з неба зленули Тай дали знані пастирям в поли: їїдїт в Бефлеем Христа витати! Вни скоро бігли до Бефлеема, Христа витали, поклін виддали Тай пйшли у мар, розказували, Єку вни радисть тамки виділи. А тота звізда, шьо си з’евила, В восточнім краю аж засвітила, Трох царів перских розвеселила. Тоти три цари си врадували, Шьо й есну звізду на небі вздріли, Свої корони вни повбирали, Дорогі дари с собов забрали, Разом из звіздов дорогов пишли. А тота звізда їх провадьила, їх провадьила д’ Єрусалима. Тай вони прийшли до їїрод царя: Ай царю, царю! Царю Ироде! Ми сюди прийшли, тут си спи- [тати, Нам звізда з неба дала всім знати, Шьо си народьив Христос Месія, їїрод злосливий футко зметав си, Футко зметав си, тай засмутив си, Шьо й цар предвічний нам на- [родьив си. Сказав книгами всюдьи шукати, А вни шукали, тай дошукали: В мене так стоїт, шьо в Бефле- [евім. їїдїт, витайте, до мне вертайте, Витак буду йти и я витати. Він не погадав Христа витати, Але погадав Христа истяти. Вийшли три царі вид їїрод царя, Назад їм звізда в ослузї стала Тай їх повела до Бефлеема Тай над вертепом си встановила. Тоти три царі си врадували, Си врадували, шьо Христа най- [шли. Свої корони вни познимали, Дорогі дари вни повитали Тай на коліна поприкльикали, Богу на поклін огливан, смирно, А яко царю срібло тай злото. Христа витали, поклін виддали, За то небесну заплату взяли. Тай иншим путем си завернули, До їїрод царя не повернули, З устидом его в краю лишили. Тогди ангели з неба зленули, В сні дали знати їїоеифу й Дїві: Тікай з дитятком, з Божою Матков! їїрод приказав дитя шукати, А як ізнайдет, скаже истяти. А Йосиф дитя й Матку поймуе Тай до Єгипта с Христом ступуе.
