27
27
27 ЗО. Три царі й Ірод Ой дай Боже!1) Скажемо ми вам та й новиночку, Та й новиночку, вірну правдочку, За Матку Божу, Пречисту Діву, Пречисту Діву, Богородицу. Пречиста Дїва дитя вродила, А в місті златім й а в Вифлеемі, А в Вифлеемі, в убогій стайни. Як ’го вродила, красно вповила, Красно вповила, в ясла ьложила. Тогди си з неба звізда з’явила, Ісусу Христу, Дїві світпла. Тогди злинули з неба ангели І дали знати пастирям в поли. Вийшли в Вифлеем Христа ви¬ дати, Христа витати, поклон віддані. В’ни скоро бігли до Вифлеема, Як вони прийшли та й дитя най- [шли, Як дитя найшли, поклон віддали. Тепер та звізда, шо там світила, То засвітила аж на востоцї, Розвеселила три царі перскі, Шо йшли в Вифлеем Христа [шукати. А тота звізда їх провадила, їх провадила до Вифлеема. А в’йи вступили до Ірод — царя Тогди-ж їм звізда вже ни світила: Іроде, царю, шо в вас чувати? (Зі збірки Онуфрія Савчука Ідім в Вифлеем—Христа витати. Ідїт, витайте, до мя вертайте, Відтак-же і я піду витати. Як царі вийшли та й від Ірода, Назад їм звізда в-услузї стала, І іх повела до Вифлеема, Аж над вертепом си встановила. Тогди си царі увеселили, Си ввеселили, поклін віддали, — Світлому дитю, Ісусу Христу. Тогди всї скарби порозмикали, Дарунки Христу щире віддали, А за то з неба заплату взяли. Ой ангел мовит Йосифу й Діві: Тікай з дитятком і з Божов Мат- [ков; Ірод приказав дитя шукати, Дитя шукати, аби го стяти, їїосиф устает, дитя піймает, Дитя піймает—с ІІречистов Дївов, І до Єгипта с Христом вступает. Нехай же Ірод вічне згибает, Нас Пан рож денний всіх потї- (шает. Ми о нем нині всі веселім ся, Рождеству его з низка вклонїм ся, Щоби нам зволив іце потривати, А по смерти з ним — в небі [царствувати. Ясенів Торішний, пов. Косів). Остатні стрічки, числом 6, виняті з церковної коляди. Славен єс, Боже, по всему світу2) її по всіх церквах и монастирах, По монастирах и люцких домах, її ти е славний, ваш Господарю, !) Додаєть ся за кождим стихом. 8) По кождій стрічці: Гей дай Боже!
