Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/287

Ця сторінка ще не вичитана

253

253

253 В новій комірцї нри ясній зірці, Протїв звірцадла, ци дуже ладна, Протїв віконця, ясного совця: Чобітки з козла земленьку коп- [лют, Кований пояс ледвоньки ломит, Срібний перстенець пальчики [іципле, Тоненький рубок головку клонит, Головку клонит на тисові столи, Дорогі коралї шию вгинают. Статечна жона, нанї Янова, Панї Янова, панї братова, Панї Янова нашого брата. Креховичг, 1863 р. Б. А де-ж ти бував милий, миленький ? А й бував же я на Залїсеньку. Що-ж ти там видав, милий, миленький? А й видав я там господиненьку. Перед всїм водит наша братова, Наша братова, паня Дмитрова. Ой як ся вбрала в недїію рано, Та як ся вбрала, до церкви пішла, До церкви пішла на Службу Божу, Сами ся звони пороздзвоняли, Сами ся двері порозтваряли, Сами ся свічки позажигали, Сами ся Святі поодсланяли, Сами ся книги поотваряли. Сам Господь ходит, Службоньку правит. Тота службонька заздоровная, Заздоровная нашій братові, Нашій братові, панї Дмитрові. Заздоровная за худобоньку, За худобоньку тай челядоньку. А за сим словом будь нам здорова! Зап. В. Посацький — Хотгн. В. Пійте, пійте, кури, рано, Господиня раньше встане, Раньше встане, личко вмиє. Збирає ся до церквоньки, До церквоньки, на три возоньки: На перший віз свічі складає, На другий віз книги вкладає, На третий віз сама сїдає. Приїхала перед церквоньку: Самі дзвони задзвонили, Самі ся двері отворили, Самі ся свічі засвітили,