243
243
243 ІІаралелї: А. Малинка, Сборн. матеріалові, ст. 83—85, ч. 125—127. — П. Чубинскій, Трудьі, Ш, ст. 386—387, ч. 112. — Я. Головацкій, Народ, пѣсни, Ш, ст. 60, ч. Р5. — Б. Гринченко, Зтногр. матеріальї, Ш, ст. 8—9, ч. 9. — 3. Радченко, Гомель, нар. иѣсни, ст. 119. — Черниг. Губ. Бѣдомости, 1859, ч. 16. — Україна, 1907, кн. 7—8: О. Русов, Дещо про „панів“ у колядках, ст. 238. — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 707—709, ч. 69. 143. По повороті мужа з судів. Гой дворп-ж мої збудованії,1; Гой ’збочко-ж моя мальованая! її а в тій ізбочцї ґрешная паня, Ґречная паня, на ’мне (Анночка). Гой сидит, сидит, ключікі диржит: Гой ключікі-ж мої, дрібні, голосні, Тихо лежіте тай не дзвоніте, Мого милого тай не збудіте, Бо мій миленький барзо трудненький Й а с ночи — в ночи й а з суду приїхав, Й а всудив мені три селї старі, Три селї старі, два міста нові. А старі люди — добри судили, А молодчики — в віську служили, А дївчиточка — шитїчко шили. Ой шили, шили, барзо заснули, Барзо заснули, шите забули. Віньчуемо вас і т. д. Зі збірки В. Равлюка, 1890, Орелець, Снятин. пов. Сю колядку порівнати з колядкою попередного розділу: Господар судить суди. 144. Мати й дїти. У нашого пана хороша панї, Бог йому дав славную жену у його дому!* По двору ходить, як місяць сходить, По сїнцях ходить, як зоря сходить. Садила синки в чотирі рядки, Садила дочки в три рядочки. Синочки зросли, у школу пішли, А дочки зросли, у швачки пішли. Синочки ідуть, книжечки несуть, х) За кождим стихом додає ся: „Гой дай Божи!“
