240
240
240 Косу чьисала, братви бужала: Ви мойа братви, сонно ни спіте, Сонно ни спіте, соколи війте; Соколи пійте, хорти гудуйте, Хорти гудуйте, на лови йдїте. Бой у моїм біру май много зьвіру, Межи тоў зьвіроў сиві й олевї. На тім оленю сїм девййтв ріжкіў, Бай за дисьитим терене пишний, На тім терен у золотий стільчик, На тім стільчику ґречна ґаздиня. Ай й она сиди, далеко види, Бой й она види на у край Дунайа. На ў край Дунайа тай качур плаўле, На тім качурі золота паўка, Ґречній ґаздини ўподобала си. Бой й она проси тай свого ґазду: Хороший ґаздо, послужи мене, Послужи мене на ў край Дунайа, Качура убий, паўку издойми! Ой узьиў ґазда тай кріс на плечі, Ой бо він пишоў на у край Дунайа, Качура й убиў, паўку издоймиў. Ой бо приноси тай поклоночку, Ой поклоночку — золоту паўку. Ай й уклониў си Господу Боду, Господу Богу, свої ґаздини: Ґречна ґаздине, прошу я тебе, Прошу я тебе на поклоночку, На поклоночку й золоту паўку! Дьикую тобі, хороший ґаздо, За поклоночку, золоту паўку. Пишла до церкви ґречна ґаздиня, Пишла до церкви, уклонила си, Закітічіла усї образи, И ўсї образи коло престола, Й усї й образи тай райскі двері. Коло престола сьйитий Никола, Ой служби прави, Господа проси, За увес нарид тай правослаўний. Ґречна ґаздиня ўподобала си,
