234
234
234 Ключикі срібвї, ключі дрібненькі, Тай помаленьку все подзвонюйте, Миленького ми тай не збудїте. Бо мій миленький дуже трудненький, Бо він приїхав з Україноньки, Привіз він мевї подаруночок, Подаруночок тай коралики, Щоб я сї в них тай убирала, В неділю рано до церковцї йшла, До церковцї йшла службу служити, Службу служити за здоровенько. Від Василя Павлїські го з Угринова Долїшного, Станіслав, пов. записав Ногдан Заклинський. В. Ой рано, рано, куроньки віли,1) Ой еще ранше ґаздиня встала. Ой ходит собі по нові хатї, Тай носит ключі при праві руцї: Ой ви, ключики, не зазвевїте, Мого милого не побудіте! Бо мій миленький дуже труднень- Бо мій милевький дуже труднень¬ кий, Бо він приїхав сночи в півночи Та привіз мені подаруночок, Подаруночок — нову хусточку. Ой рано, рано, куроньки піди, Ой еще ранше ґаздиня встала. Ой ходит собі по коморонцї, Тай носит ключі при праві руцї: Ой ви, ключики, не зазвевїте, Мого милого не побудіте! Бо мій миленький дуже труднень- [кий, Бо він приїхав сночи в півночи, Та привіз менї подаруночок, Подаруночок — новий ранту шок. Ой рано, рано, куроньки піли, Ой еще ранше ґаздиня встала. Ой ходит собі по нових сїнех, Тай носит ключі при праві руцї: Ой ви, ключики, не зазвенїте, Мого милого не побудіте! Бо він приїхав сночи в півночи Та привіз мевї подаруночок, Подаруночок — жовті чобітки, А під чобітки срібні підківки. А за сим словом будьже здорова! [КИІЇ, Записано в Дубі, 10 липня, 1867 р. Г. Ой сїни мої мурованії,1) Світлочко моя мальованая!2) Ходит ми по нї статечна жона,3) Статечна жова ой Маринечка. Ой ходит,4) ходит, ключі си но- [сит,
- ) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай Боже!“
