225
225
225 При треті свічи роботу взяла, Роботу взяла, шитенько шила, Шитєнько шила свому мужеви, Свому мужеви, ґосподареви. Та взяла его за білу ручку, Повела его перед матїнку: Ой нене, нене, ци хвалиш мене? Хвалю тя гоже, хвали тя, Боже. Убралас мужа Богу на хвалу, Богу на хвалу, людем на славу, Людем на славу, собі на гонор. Ой як ізшила тай істачала, Муженька вбрала, попротягала, Біле личенько поцілувала. А за сим словом.... Записано в Дубі, 10 липня, 1867 р. 129. Господиня вишиває сорочку для короля. Ой ясна, ясна на небі зора, Ой красна, красна у Сатка жона... І красовита і грошовита, По двору ходить, як сонце сходить, А в хату ввійде, як зора зійде: Як заговорить, як дзвін задзвонить, Як засьмієть ся, сад-виноград веть ся, Як зажартуе, коня дарує... А в дома нема, десь у короля, Шиє кошулю самому крулю. А на рукавцї сиві голубцї, А на пазусі різнії цвітки, А на комірцї раськії пташки; Сиві голубцї як не загудуть! Разнії цвітки як не зацвітуть! Раськії пташки в поле полинуть!.. За цим же словом бувай же здорова, Бувай же здорова, Саткова жона, А цїї сьвятки сьвяткуіі здорова. В. Кравченко, Ктног. матеріали, ст. 24, ч. 59. 130. Господиня вишиває ширинки до церкви. Ой гоньи, гоньи дивне звірйитко, Дивне звірйитко семирожатко; А в тім звірйитку по девйит ріжків, А на десйитім терен із рублів, А в тім теренї шовкова постіль, Йа в лузі, в лузї, в густім топиру, Гей дай Боже!* КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. 15
