221
221
221 А в тїй світлонцї стоят скільчики На тих скільчиках сидят шевчики, Ой крают, шиют бутки, чобітки. Кому-ж то буде? — Нагаі(й) ґаз- [дини! Ой у лужечку і т. д. На тих скільчиках сидят кравчики, Ой крают, шиют дорогу шубу. Кому-ж то буде ? — Наші(й) ґаз- [дини! Ой у лужечку і т. д. На тих скільчиках сидят ткачики, Ой роблют, ткают шовковий завій. Кому-ж то буде ? — Наші(й) ґаз- [дини! Зап. 1900 р. Василь Васараб у Ляхівцях, Вогородч. пов. В. Ой серед села нова світлонька,1) А в ті світлонцї тисові столи, Тисові столи й все китровії, На них обруси китайовії. За тими столи самі кравцьове: Ой шиют шуби чесні ґаздини, Чесні ґаздини на неділеньку. Ой серед села нова світлонька, А в ті світлонцї тисові столи, Тисові столи й все китровії, На них обруси китайовії. За тими столи самі ткачове: Робят завоец чесні ґаздини, Чесні ґаздини на неділеньку. Ой серед села нова світлонька, А в ті світлонцї тисові столи, Тисові столи все китровії, На них обруси китайовії. За тими столи й самі шевцьове: Шиют чобітки чесні ґаздини, Чесні ґаздини на неділеньку. А за сим словом... Записано в Дубі, 10 липня, 1867 р. Паралелі: Я. Головацкій, Народ, пѣсви, II, ст. 47, ч. 13; Ш, ст. 33—34, ч. 6. — П. Чубинскій, Трудьі, НІ, ст. 406, ч. 133 — А. Потебня, Колядки и ще- дровки, ст. 707—709, ч. 69. 126. Господиня вистроюєть ся. А ў лузі, у лўзї, й а у калиновім У неділю, ў неділю рано [ясне сбнїнько сходит !* Наші поважна й а вбирає ся, о И а вбирає ся ў дорогий саят. А ў лўзї, у лўзї й а у калиновім, Наші поважна й а вбувае ся, її а вбувае ся у злоті чобіткє, Єї пахоуце ў кармазиноньцї. Хўсточка горит бес поломени, ) За кождою стрічкою додав ся: „Ой дай Боже!“
