Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/250

Ця сторінка ще не вичитана

216

216

216 Ай девять купций, ўсе й чужожонцї. Ой ишли они питаючі си Дисьитого ґазди, шо й у тім домі. Ой ми йиго си бай допитали, Ой шобих йиму припіьибитали, Йик соловійа йа у тузі, у лузї, Йик зазулечка при буковивї, Йик ластівочка при новім домі. Вин бо сиди си тай ў своїм дому, Але й у дому та й коло столу, Радочку радьи, йик би й удати, Йик би й удати, відвінувати. Відвінуйимо тай сріблом, злотом, Тай сріблом, злотом, йироў ппіеницеў, Будїм приймати тай чім нам Біг даў. Коли йис дома, вийди ко ид нам, Вийди ко й ид нам, подьикуй ко нам, ІІодьикуй ко нам за кольидочку. Вінчуйим тебе многа літами, Многа літами, шьпіьистьом, здоровйом, З твойоў ґаздинеў тай з діточками, Бай з діточками тай з худобочкоў, Вид сего року шьий на другий рік Гості приймати, бечьилувати, Ой сріблом, злотом, тай даром божим, По двору шьистьи на худобочку. Йик жи ви дома, вийдїт ко й ид пам, Вийдїт ко й ид нам, подьикуйти нам. Зап. М. Кузьмак у Жабю Ільци. 119. Колядники домагають ся коляди. Прилітала ластівонька, Прилітала, щебетала, Чи е в дому пан ґосподар. Яж бо знаю, що е в дома, Сидит собі в конец стола, Пише листоньки дрібненькі. Коло нього жона его, Ближше его дїти его, Дальше его слуги его. На нїм поясок щирозлотий, В тім пояску калитонька, В калитоньцї девят гривен, Десятая золотая. Як не даси нам тее золотое, Украдемо у вас красную панну, Занесемо еї далеченько, Що батенько конем не доїде, Що матінка пішки не дійде,