XXIII
Попри церковні колєдники, шо гроші заколєдовані повертают на удержанє своєї церкви, єкі богато залежні вид попа и через то ни виконуют усї звичєї колєдницкі так, єк то бувало здавну та за се ни є так дуже до вподоби людем. Тимунь ходє й колєдники свіцкі, єкі ни є цілком залежні вид попа и заколєдовані гроші обертают на народні цїли. Вид коли у нас поотворювано „Сїчи“ и зачєли ходити в колєдниках „Сїчовики“, то сих колєдників називают у нас загально скризь колєдниками „козацкими“.
„Козацкі колєдники“ ходе так само, єк церковні, лишень буйнїшше, бо доконуют всї звичєї давні, шо си людем лїпше подобає, бо нираз говорє люде мижи собов: Єк мут ити „козаки“, то бигме тих варт приймати в хату, а церковні боєт ци попа, то тим лиш винесу на двир колєду.
И видколи взєли свіцкі „козацкі коледники“ силу мижи людьми, и зачєли люди лїпше козаків приймати, то й попи позволєт усе потихоньки церковним колєдникам ити після давного звичю.
Дивіт ци, панове колєдникове, научєє береза — аби ви хло’ ни робили сорому винї тай сами собі мижи людьми. Будьте веселі, єдерні тепер, єк йдемо хата вид хати; співайте, грайте си, аби всї видїли, шо йдут добрі, цїкаві колєдники, то ни бий си, аби хоть єк нас ни мали гадки пускати, то чєлїдь си скуражи тай пидобє мушін, шо пустє в хату, а мут так приймати, шо відий. Знов треба си дивити, де гей так приймают, або нима перед ким, то там все робити на поперек, аби си зашібсти на далї, але де треба, то ходь аби зараз гиб, сила и охота муси бути, а ни бий си, шо ни буде нам гонир, — я вже тому добре прубний.
Но, бо, ми це розуміємо, але спершу треба завжде на се повважити, бо витак лиш можна шептати! — додают колєдники нїби для уваги березї. Ба найко, єк нас мут приймати в тий або в тий хатї. Ми такі, шо шє мало, або й нї раз ни ходили в колєдниках.
В тим ґруни маємо так облетіти, єк буря, бо ни бий си, ни нападет ки коритниця, меш шє просити їсти. Але в тий хатї треба си видновати. На оцим ґруни годї си вирвати, так шіре приймают! — говорє старіші и прубнїшші колєдники молодшим.
Єк дес си зближуют до поважного ґазди, до старого колєдника, або до такого, шо зараз гарштелює, єк би шо так ни вдав в дечім, єк має бути, або єк вислухає, та видивит ци, шо так ни йде, єк має бути,
