XX
Знов приходє другий раз плєшучі:
До сеї хати ґречного пана,
Ґречного пана, ой пана отця.
Знов си обертают, або виходє назадусть плєшучі:
Коли є ласка нас принимати,
Ой колєдників в хату пускати.
Приходє плєсаки третий раз плєшучі:
Миж вінчуєм вас шєстєм, здоровєм,
Сими свєтками на многа лїта.
При тим плєсаки знимают лївов руков шєпки з голови, клонєют ци тричі домови, а правов руков викручюют остро бартками и сильно дзвонє в свої дзвинки.
Плєсаки перестают плєсати, тримбіташ з скрипником лишєют грати до плєсу, а зайграют пара чєсинок веселої гуцулскої гри. Скрипник зачінат муштрувати скрипку до колєди пид викни и на знак найстаршего берези, єкий задзвони тричі в свий дзвинок, колєдники стают пид викни до колєди. Скрипник зачінат грати колєду, а тримбіташ играє полонинцкого кружлєка. Береза зачинає колєдувати, а колєдники за ним при кождим разї: „Ой дай Боже!“ поцоркочюючі дзвинками и придупкуючі до темпа ногами, колєдуют:
Ми д’ цему дому чьом д’ веселому,
Дай Боже!*
Ми всу ничку вай ни спали,
Ой ходили, сумували.
Питали ми си доброго ґазди,
Допитали си ґречного пана,
Ґречного пана, нашего отця (або имя ґазди).
Ци дома, дома, ой ґречний пане?
Ой ми знаємо, шо ви є дома.
Ой сидит собі я в чьола стола,
Ой в чьола стола, в єворового.
Ой ходит єму Госпидь у дому,
Та роздаючі шєстє, здоровє.
Ой в дим здоровє на чєлядочку,
По дворі шєстє на худобочьку.
Вінчуємо вас шєстєм, здоровєм,
Сими сєтками, многа лїтами,
Все рик вид року, токма до віку,
