159
159
159 Трета службонька аж на Великдень, Аж на Великдень, на той Божий день. Зап. 1902 р. в Ріпнім М. Росткович. Б. Ой хтож нам такий як наш паночок, Ой раненько!* Як наш наночок, ґосподаренько, Ґосподаренько, на іме (таке то). Він раненько встав, сам себе убрав. Дорогі шати чом на плеченька, Дорогі шуби на лїдвиченька, А червін чобіт тай на ноженька, Дорогу шаблю тай до боченька. Ой як се убрав, а все з ніг збуджав, А все з ніг збуджав, грімко закричав: »Ой мої слуги все вірненькії, А встаньтеж бо ви, а вберіте се, А вперед Богу помолїте се. Мої служеньки, все вірненькії, Подивіте се до оборочки: Ой щож бо наші волики дїют. Мої дївочки, ґречні панночки, Подивіт ви се та до світлочки: Накрийте столи все тисовії.« Збірка Ів. Вагилевичау ч. 13. Дмитро Ііопович із Хутькова. Паралелі: Я. Головацкій, Народ, пѣсни, ПІ, ст. 9—10, ч. 11. 94. Господар і слуги. А. Ой в чистім поли та на Дунаю, Та на Дунаю, на береженьку, Стоїт ми наміт білий, шовковий, А в тім наметї золотий столик, На тім столику гордий пан сидит, Гордий пан сидит, на іме (такето). Ой сидит, сидит, лїчбоньку лїчит, Лїчбоньку лїчит незлїчоную. Поперед него служеньки его, Держет шепочкй поза вершечки: »Ой наш паночку, господаречку, Ой поплатиж нам за заслужечку; Ой дай же ти нам гроші нелїчені, Гроші нелїчені, конї неїжджені, Конї неїжджені, поля немірені. Ой ми-ж бо гроші перелічимо, Вороні конї попроїздимо, Широкі поля переміримо:
