Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/146

Ця сторінка ще не вичитана

112

112

III. Колядки господареви 66. Початок світа. Коли не било з нащада світа, Подуй же, подуй, Господи, із свя¬ тим духом по земли!* Тогди не било неба, нї землї, А но лем било синое море, А серед моря зелений явір. На явороньку три голубоньки, Три голубоньки радоньку радят, Радоньку радят, як світ сновати: »Та спустеме ся на дно до моря, Збірка Ів. Вагилевича, ч. 1. A. Та дістанеме дрібного піску; Дрібний пісочок посїеме ми: Та нам ся стане чорна землиця. Та дістанеме золотий камінь, Золотий камінь посїеме ми: Та нам ся стане ясне небонько, Ясне небонько, світле сонїнько, Світле сонїнько, ясен місячик, Ясен місячик, ясна зірниця, Ясна зірниця, дрібні звіздочки.« B. Поль із Кальницї. А йак то було с почіткў сьвіта, Не було тогдьі неба, ньі земльї, А лишень було сйнее море, А на тьїм мори ой два дубочки, На тих дўбоньках два голубоньки, Два голубоньки з неба зьісланьі, З неба зьісланьі на відпитаньі. Стали радити, йак сьвіт сотворити: Спустьім сьа у море до самого дна, Віберім собі сйнвй каменец, Сйний каменец, синєє небо. Віберім собі жбутий каменец, Жоўтий каменец жбутайа земльа. Не скінчена, бо співачка далї не знала. Від Олени Чупрей записав 1901 р. Іван Чупрей.