99
99
99 Мушу я йиго Жидам звольити: Верітеж йиго, куда вам треба. Ни пизвольию на смерть карати! Чорнокнижники то записали, То записали, тай так сказали, Шо Пилат зволив на смерть карати. Та втьили дуба на серед міста, Ии то ссадили на Суса Христа, Займили Христа тогди на гору, Тогди на гору* на Городлівеку. Вни того дуба там закопали, Ии там розпйили та Суса Христа, Два розбойники там коло Христа. А в котру днинку? То в у пйитнпчку, То й у в пйитничку великодную. А й Исус Христос іци заговорив, І сказау Христос, що: Маю жажду, Що маю зажду, бо хочу води. А й вни скочіли тогди у луги, У лузї втьили довгу тростину, Тай до тростини погар сильили, Ни дали води, лиш дали оцту, Мітили уни у оцет жовчу. А Иисус Христос то питьи ни пив, Голоўку склониў, житьи закінчив, А то в пйитничку великодную. Тогди на небі сонце стемніло, Вни набігают так до Пилата, А Пилат тогди голосно скричив: Я вам ни звольив на смерть карати. Я ни вобідав. Котра година? Година вже йи так дванатцїта, Чуму на небі сонечка нима? Вни взьили відти велику піку, о Тай вни пробили Иисуса Христа. Кроў ни чуріла, лишень болото, Криви ніі було, бо Христос умер. Там набігайи тот сеєтий Йосип, ІІриносит собі тай плахтьиночку, Щоби го сховав в свою пивничку. Подали Жиди Йисуса Христа,
