88
88
88 Видтиў вни пишли до Русалима, За Христом игали тоти народи, Та все кричшш, шо слава Христу! Сьвйитї казали: На віки слава! Ник увни пришли до Русалима Тай стали собі на серед міста. Увздріли Христа погані Жиди, Погані Жиди, Жиди — Жидове, Жиди — Жйдове, кати — катове; Иимили Христа, в ланц заковали, Тай до темницї Христа загнали. У Ииго свйикії в великім страсї, В великім страсї всї поўтїкали, Всї поўкікали, Христа лишили, Лиш свйитий Петро ищи ни втїкаў', Ище ви втїкаў, на Христа чикаў. Петро ни втїкаў, на Христа чикаў, Я іцо вни будут с Христом робити. Вни си зачили тамки радити, Тамки радити, Петра ловити: Сей йи товариш ІТсуса Христа о И отсего Бога, шо нам у руках. Єк свйитий Петро за тото учуу. Вже свйтий Петро в великім страсї, Пив си ховати тай утікати. Иа вни забігли там вуличками, В йидний вулици имили Петра: Ти йи товариш Исуса Христа о її отого Бога, що нам у руках! її а свйитий Петро в великім страсї Христа си зрікат, тай си ни пріймат. Так казаў Петро невірним Жидам: Шо я и з роду Христа ни видїў, Ни що я би буў Христіў товариш. Бо свйитий Петро в великім страсї За тото забуў, шо Христос казау, Шо вни си будут Христа зрікатп. Йи сам си Петро Христа изрікау, Так ни пропало Христове слово, То так си стало, йик Христос казау Тим свойим свйитим коло кирнички.
