73
73
73 Славен ес, Боже, по всему світу її по всїх церквах, по монастирях, ІГо монастирях, по людских домах. По людских домах та по кошерах. Записав Василь Михайлюк від Федя Миронюка Москалюччиного в Красноїли, пов. Косгв. В. Славен ес, Боже, по всему сьвіту, о їїи й по всїх церквах, по монастирях, їїи й ти йи славнии, наш ґосподарю, Наш ґосподарю, пане Федоре. Йикий ти славний в нашій громадї, В нашій громадї, тай у порадї! В нашого ґазди, пана Федора, Новії доми, тисові столи, Я поза стілю сидьи сьвйитії. Котрі сьвйитії? Господь ис Петром. Так казав Господь свому Петрови: Я ци всї ви тут, мої сьвйитії? Тай лише нима одного сьвйитка, Й одного сьвйитка, сьвйат Наколая. Ти сьвйитий Петре, послугож моя, Послужи мене, встріт Николая. Малу ж годинку перегодивше, Тай и сес йде, сьвйитий Николал. Николап идет тай весну ведет, Я весну ведет, а зимку женет; Так весну ведет крутим колачем, А зимку женет ясненьким мечем, Ясненьким мечем, теплим вітриком, Теплим вітриком, дрибним дожджіком. А на Николї сьвйита коруна, А в ручках йиму золотий кубок. Пришоў Николай навперед Бога: Прощий ми, Божи, шо я зогрішив, Шо я зогрішив, шо я си барив? На синих морах, на перевозах, Я перевозйў там сімсот душок, Сьвйитий Господи. їїсусе Христе.
