71
71
71 Ой меже ними сам Ісус Христос. А сходили ся буйні вітрове, Буйні вітрове, шайні дожджове. Шайнули король1) на тихвй Ду- [най, На тихий Дунай під крутий беріг. А всї святії залїкали ся, Лиш ся не залїк сам Ісус Христос. Крикнув, покрикнув на всї святії: »Не лякайте ся, не страхайте ся, Тешіти весла з білого леду, Женїт королиць під монасти- [риць, Н езвгсний записувач. 50. Св. Николай перевізником. А. Ой дай Боже2)! В нашого пана новії двори, Новії двори, тисові столи. Красно покриті — ілчить скатерти, А поза стілю сидят святії, Сидят святії, Господь із Петром. Мовит Господь Бог своєму Петру: Ци всїж ми тутки, мої святії? Ой лишень нима свят Николая. Ой Петре, ІІетре, послугож моя, Послужи мене — стріть Николая. Малу годинку ой перегодив: Ой уже ідет отец Николай. Впав перед Бога в багровій ризї, В багровій ризї, в світлій коронї. Прийшов Николай на-перед Бога, Корону здоймив, головку склонив. Отче Николай, де-ж ти си барив? На синих морях — на перевозах — Там сїм-сот душок я перевозив, Нї-одну душку же я ни втопив, Під монастириць, під світу гору!« Ой була-ж туди здавна стеженька, Надийшов нею господаренько; Ой за ним іде ґаздинька его, Несе колачі на праві руцї, Несе колачі з ярой пшениці. Сами ся дверцї поутвирали, Сами ся свічі позажигали, А всї святії на служби стали: Служби служили, Бога просили За здоровлїчка господарскії.
- ) Пором. 2) Додає ся га кождим стихом.
