66
66
66 В вар. М. Тимяківної, зап. 1911 р. в Кобаках, Косів. пов. початок узятий з колядки про будову церкви: Светиії Никола каміне коле, Каміне коле, бруси брусуе, Бруси брусуе, церков мурує, Церков муруб з трома верьхами, З трома верьхами, з чотирма вікни. В перше віконце — зорі зорбют В друге віконце — сонечко сходит, В трете віконце — місяць заходит, В четверте віконце сам Господь входит, Сам Господь входит тай службу правит. Де слізка кане, керничька стане. А в тій кериичцї Господь си купав, Не самий з собов, ів сьветим Петром і т. д. Вар. Богд. Заклинського 8Ї Старих Кут, Косів. пов. почииаеть ся так: Я в цего газди на подвіречку Красно метено, мнетков стелено. На ту метицу впала росиця, З тої росиці стала керниця, А в тій керници Господь із Петром Купаючи си сперечили си і т. д. У вар. Костя Ганущака з Корнича такий початок: В нашого їазди садок саджений, А в тім садочку стала росицї, З тої росицї в ссду керницї. У тій керници Господі, сї купав. Господь сї купав 8І світим Петром. Покупали с>, повбирали сї, До сего ґазди на вечеру прийшли. До хати вході’, зниска сї клоні, За стів сідають, шапки здіймають, Шапки здіймають, раду витають. А Господь каже, що небо більше і т. д. г. Ходит, походит, місяць по небі, Тай кличе, кличе зорки до себе: Ходімо, зірко, Бога шукати! Найшли вни Бога у господаря, За столом сидит, голову склонив, Голову склонив, слізоньку вронив. А с тої слїзки Дунай розлив ся, А в тім Дунаю Господь купав ся. Господь купав ся, з Питром змагав ся. А Господь каже, що земля більше,
