Як видно з надрукованих текстів, на Угорській Руси панує величезна диялєктольоґічна ріжнородність. З них пробиває ся ту три головні диялєкти, котрих засаднича ріжниця лежить в переміні староруського корінного о на другі самозвуки. В першім диялектї перейшло тото о в і; пр. піп, стіл, діл; в другім диялєктї перейшло первістне о в самозвук і, котрий однакож не виговорює ся як наше і, але як нїмецьке ü або мадярське ü; на означенє того самозвуку приняв я букву ӧ; тож вирази попередні в сїй транскрипциї виглядають: пӧп, стӧл, дӧл; в третїм диялектї перейшло первістне о в самозвук у; тому попередні вирази виговорюють ся в ньому: пуп, стул, дул. Се є головна цїха диялектїв. Надто має кождий диялєкт свої специяльні слова — хоть що правда не много — які в других диялєктах не подибують ся; має також деякі специяльні форми. Всї три отсї диялєкти занимають собою значну просторонь, бо всї східні столицї до Земплина, а й послїднього східну частину. Говорять отже ними: в Марамороши, Уґочи, Берегу, Унґу і Східнім Земплинї. Диялєкти сї розположені суть в слїдуючий спосіб — о скілько я до тепер міг пізнати: 1) Диялєкт з чистим і занимає північну полосу, що дотикає границь Галичини та Буковини. 2) Диялєкт з чистим у дотикає до околиць заселених Румунами і Мадярами, отже до великої Угорської низини; занимає проте полудневу полосу. З) Диялєкт з незнаним у нас самозвуком ӧ лежить по середині між першим і другим диялєктом. Докладних границь диялєктів тих я не годен подати з тої простої причини, що я не був у всїх місцевостях, в котрих сї диялєкти істнують, а спускати ся на вказівки усяких інтелїґентних Угорських Русинів я і не міг і не хотїв, уважаючи їх за некомпетентних в подібній справі особливо при теперішнім знаню українсько-руської мови у них.
Крім сих трьох істнують ще — о скілько я міг дізнати ся — на Угорській Руси отсї диялєкти: 1) Диялєкт, в котрім первістне о перейшло в тверде и, котре для ріжницї з звичайною нашою буквою и можнаби означувати буквою ы; говорють отже там: кынь, стыл, пып. Диялєкт сей істнує в столици Сенешській, 2) Диялєкт, в котрім первістне о заховало ся до тепер; попередні вирази виговорюють отже в тім диялєктї: конь, стол, поп. Сим диялєктом мають говорити на Спіжу. Близшого не можу нїчого подати тепер про сї говори; що они однакож істнують, на те вказують деякі старі рукописи, які мені попадали ся під руки і в яких місцями виступали подібні диялєктичні прикмети. Про перший з них сказав надто дещо Евм. Сабов в своїй: „Русской Грамматикѣ и Читанкѣ“ (ст. 5–11). Велику просторонь занимає вкінци диялєкт,
