Спб., 1862, ст. 131 — 132) помешканнє Іванушки — солов’я і його жінки Аннушки — солов’юшки (живих, а не мітичних осіб) є кущ калиновий, кущ серебериковий (сереберика = Rosa canina L.); у Василя Попова (Народныя пѣсни, собраныя въ Чердынскомъ уѣздѣ, Пермской губ., Моск. 1880, ст. 202) ластівчино гнїздо на кипарисї наведене, яко символ високого терему красної дївиці на крутій горі (порівн. тамже ст. 214 — 215).
Мешканнє Солов’я-Розбійника на семи або на трьох дубах також усїм добре відоме з великоруської билини про Іллю Муромця і з української казки в „Зап. о Южн. Рос.“ Кулїша (II, 50).
Порівн. ще Б. Грінченко, Покинута у лїсї дївчина. Казка. Одесса. 1896. 9. Українська пісня також, як і великоруська у Попова каже:
|
Да поїдем, братцї, у чистеє поле, |
(Чуб. III, р. 283; порівн. IV, р. 582).
В французькій лєґендї дочку імператора Фануїла, внука Аврамового, св. Ганну, рицар, з батькового наказу, вивів у лїс для забиття, але лишив її живою у гнїздї лебедїв, де вона й була вихована.
В румунській казцї у дїда з бабою украв малу дївчинку ґриф і занїс у своє гнїздо, котре було недалеко від криницї з дванадцяти головим змієм. Від змія визволяє ґрифенят і дївчинку архангел. Взагалї французька лєґенда і румунська казка вельми нагадують казку про Настасию Прекрасну (А. Н. Веселовскій, l. с. X, 418 — 423 — Rumänische Märchen, übers. von Mite Kremnitz. N X).
Що до символики дерева гл. ще А. Потебня, Малорусск. народн. пісня по списку XVI вѣка, 44 — 47.
1. Гл. Чуб. I, 200 — 203. Така-ж казка з заміною дяка на салдата подана менї з Валуйського повіту, а тако-ж оброблена в відомій Гоголевій повісти „Вій“.
2. В моїх-же материялах з Валуйщини від мерця-яретника, що встав о-півночи дяк, читач псалтиря, утїкає до саду. Яретник біжить за ним. Коли вони перебігли півтори верстви, засьпівали півнї: яретник обхопив дуба і „околїв“.
3. З другого вариянту відтіля-ж, дяк-читач о-півночи звертаєть ся до-дому. За ним „шось шльо́пало коло хати“, смикнуло разів зо три двері за петлю, „аж хата затрусилась, тодї і пошльо́пало назад": на дверях стояли ангели — не пускали.
