Сторінка:Етнографічний збірник Т.2.pdf/156

Ця сторінка вичитана

1879, XII, 1880, I и II, і 2) А. П. Веселовскій, Разысканія etc. II, 1 — 227.

До N 13.

1. У Чубинського (II, 308 — 322) казка про Настасию Прекрасну помішана з иньшими мотивами. Проводирями тут, замість свв. Пятницї і Миколи, три баби і св. Юрий, а замісто Нечистого — Білий Полянин.

Епітет Полянина: Білий нагадує маленького, сивенького, бородатого Дзѣдьку-Лебедзьку білоруських замовлянь (Романов, Бѣлорус. Сборн. V, ст. 104. NN 263-266; ст. 105, NN 268, 270, 271; ст. 173, N 63; ст. 174 NN 64, 65; ст. 145, NN 66, 68 — 70). Лебедина (?) — українських (Чуб. I, 112), а тако-ж казочного Дїда на ніготь (або: на кулак, маленького), бороду на лікотъ (або: на сяжень (Чуб. II, ст. 83, 232 — 234, 238), що з’являють ся персонїфікациєю морозу.

2. В білоруськім замовлянню (Е. Р. Романовъ, Бѣлорус. Сборн., V, ст. 29, N 95) також згадуєть ся „слышная (!) панна, скорая вышиваньица, Настя Прикрастя“.

3. Про Анастасию, як персонїфікацию св. Недїлї, див. А. Н. Веселовскій, Разысканія въ области русскаго духовнаго стиха“ VI, 9 — 12 і його-ж Опыты по исторіи развитія христіанской легенды в Журн. Минист. Народн. Просвѣщ. 1877, Февраль.

4. В моїм рукописнім вариянтї з Валуйського повіту, казка про Настасию Прекрасну нагадує казки: Чубинського, II, ст. 24 — 35, NN 6 і 7 і Осипа Роздольського: „Христова похресниця“ в Етноґр. Збірн. I, 92 — 96. В вариянтах Чубинського героїня вимінює у царицї або в єї матері-лиходїйки вибрані свої очі за вишивані хустки, у Осипа-ж Роздольского сього мотиву зовсїм нема. В моїм вариянтї Настасия Прекрасна є царською „похресницею“ (хрещеницею). Вона вимінює свої очі у царициної матері (а своєї мачохи) за дві скованих з єї прозьби ковалями тарілки „ловких-приловких“, що „як сонце сяяли“. Спаданнє з очей гнилої повязки в подаваній мною казцї відповідає звертанню очей і прозрінню по инших вариянтах. Порівнюючи гаптованнє Настасиї Прекрасної з гаптованнєм „Зорі-зоряницї“ (Романовъ, I. с, V, ст. 66, NN 75, 76, ст. 78, N 149, ст. 84, N 175; Майковъ, Великорусскія заклинанія, NN 142, 146, порівн. ib. NN 140, 144; Ефименко П. С., Сборникъ малорусскихъ заклинаній N 74), і зіставляючи се гаптованнє з блискучими, як сонце, тарілками і иньшими мотивами казки по всїх єї одмінах, можна бачити, що Настасия Прекрасна є одною з персонїфікаций в соняшній сфері.

Гл. також А. Н. Веселовскій, Разысканія etc. VI, 119 — 121.

В румунській балядї, коли Йован-Йоргован (= Іван-Юрий) визволив дївчину від змія, розрубавши його на дрібні частки, визволена