В вариянтї-ж Валуйського повіту, поданого менї П. К. Тарасївським, жидівку заховано у піч, закрито заслінкою і замазано. Ісус сказав, що там поро́сна свиня, і се була правда.
Ґурийцї загодовуваннє свинеі до Нового року (= дня св. Василя Великого) вияснюють тим, що їх поблагословив уживати на їжу сей сьвятий. Задля доводу наводить ся подана мною лєґенда про Ісуса і Магомета з тою одміною, що Ісуса заступає св. Василь, а воду в бурдюгах — вино. Через те жаден Ґуриєць не обходить ся на Новий рік без свинини.
У Вірменів Бакинської ґубернїї в лєґендї, замість св. Василя, стоїть також Ісус Христос, а замість вина — молоко (Сборникъ матеріаловъ для описанія мЂстност. и племенъ Кавказа, XVII, отд. II, стр. 17).
Про жерело води від удару св. Юрия ратищем по каменю оповідають Осетини Ленджерської громади в Бечойській щелинї (А. Н. Веселовскій, Разысканія въ области духовнаго стиха, II, 54).
До речи скажу тут, що Чорноморцї більш од Валуйчан лають ся „в віру“ та „в душу“, і що „бусурмени“ в сих лайках займають перше місце. Ось зразки чорноморської лайки, нечуваної мною на Валуйщинї: „Бі́сова ві́ра! — Бі́сова ниві́ра! — Бусурме́нська ві́ра! — Ха́мська ві́ра! — Бі́сової душі́ ві́ра! — Бі́сової ниві́ри дочка́! — Иродової ві́ри дочка́! — Бі́сової ниві́ри падьлю́ка! — Махаме́д, сукин си́н! — Католи́ська душа́! — Махаме́това душа́! — Бо „в Ту́рків та в ра́зної тва́рі нима́ душі́: у їх одна́ па́ара“.
В вариянтї слободи Попасної Богучарського повіту, поданого менї селянином-хлїборобом Антоном Антоновичом Суботою, Каїн і Авель побились; Авель заховав ся у солому, а Каїн пішов волам давати і наштрикнув Авеля разом з соломою: тим-то „на мі́сяцї два чолові́ки: оди́н у-горі́, а оди́н у-низу́, у соло́мі“. Порівн. Чуб. I, 7 — 9, 11.
В подібних до подаваної білоруських казках (Е. Р. Романовъ, БЂлорус. Сборн. IV, 11 — 12, 160 — 102) бідний чоловік прислугуєть ся Богови і сьвятим не перевозом через греблю, а пусканнєм на ночлїг або снїданнєм, при чім Бог засилає вовка до сього бідного з’їсти в однім разї підсвинка, а в другім кобилу.
