Адлерфельд
Адлерфельд (Adlerfeld) Ґустав (1671—1709), шведський історик, брав участь у поході Карла XII й загинув під Полтавою; автор «Воєнної історії Карла XII», доповненої й виданої небожем А. Карлом-Максиміліяном.
Адміністративне право на Україні. Під А. п. звичайно розуміють ділянку держ.-правного порядку, що охоплює стосунки, пов’язані з порядком і формами діяльности органів внутр. урядування. В свою чергу, під останнім розуміється керівна діяльність держ. органів, за винятком законодавства, судівництва, зовн.-політ. ділянки і сфери виключної компетенції верховної держ. влади. Щодо орг-ції системи урядування на укр. землях у різні іст. періоди — див. ЕУ I, розділи «Держ. право» (стор. 636—47); «Держ. устрій Укр. Держави в 1917—20 pp.» (стор. 647—53); «Україна в складі Російської Імперії 19—20 ст.» (підрозділ «Держ. устрій і місцева адміністрація», стор. 479—82); «Устрій укр. земель у складі Австро-Угорщини» (стор. 494—98); «Устрій сов. України в складі СССР» (підрозділ «Центр. і місцеві органи влади УССР», стор. 673—75).
Джерелами А. п. є загальні й спеціяльні законодавчі й ін. нормативні акти. В царській Росії адміністративне законодавство було частково кодифіковане в «Уставе предупреждения и пресечения. преступлений». В УССР джерелами А. п. вважаються: 1) конституції СССР і УССР; 2) закони СССР і УССР; 3) укази Президії Верховного Совєта СССР і Президії Верховного Совєта УССР; 4) статути в окремих галузях урядової діяльности; 5) постанови совєтів міністрів СССР і УССР; 6) накази й інструкції міністрів в СССР і УССР; 7) рішення й розпорядження місцевих совєтів і їхніх виконавчих комітетів. УССР — єдина з усіх сов республік, де адміністративне законодавство частково (в ділянці публічного спокою й порядку) кодифіковане у вигляді «Адміністративного кодексу УСРР», виданого 12. 10. 1927.
В ряді держав передбачено особливий судовий порядок розв’язання суперечок, безпосередньо пов’язаних із діяльністю в ділянці урядування (т. зв. адміністративна юстиція). В Рос. Імперії окремого адміністративного судівництва не було, лише скарги на діяльність міністерств подавались до 1 департаменту Сенату. Він же розглядав суперечки між судовими органами і між ними та органами, місц. самоврядування.
В Австрії існував з 1875 р. адміністративний суд („Verwaltungsgerichtshof“), куди подавалися скарги на діяльність адміністративних органів.
В УНР утворений законом Центр. Ради з 17. 12. 1917 Генеральний Суд мав у своєму складі Адміністративний Відділ, який при реорганізації в Гетьманській Державі Ген. Суду на Державний Сенат 8. 7. 1918 був перейменований на Ген. Адміністративний Суд. Директорія УНР повернула стан, створений законом з 17. 12, 1917. В УССР окремої адміністративної юстиції не існує. Певні елементи її можна вбачати в деяких функціях нагляду з боку прокуратури над органами урядування, а також в оскаржуванні деяких дій цих органів перед судами, як, наприклад, неправильності в списках виборців, відмовлення зареєструвати когось як господаря будівлі тощо.
Література: Грибовский В. Государственное устройство и управление Российской Империи. О. 1913; Jellinek W. Verwaltungsrech; 1931; Яковлів А. Основи конституції УНР. Париж 1935; Чубатий М. Огляд історії укр. права. Мюнхен 1946—47 (циклостиль); Окіншевич Л. Лекції з історії укр. права. Мюнхен 1947 (циклостиль); Юрченко О. Чинне право в Україні. Мюнхен 1948 (циклостиль); Студеникин С., Власов В., Евтихиев И. Советское административное право. М. 1950.
О. Юрченко
«Адміністративний кодекс УСРР» 1927 p., основне джерело чинного адміністративного права на сов. Україні; один із небагатьох самобутніх проявів держ.-адміністративної діяльности уряду сов. України, — аналогічного кодексу нема ні в РСФСР, ні в ін. республіках СССР. АК був складений правничою комісісю (1926), затверджений Всеукр. Центр. Виконавчим Комітетом 12. 10. 1927 р. і набрав сили з 1. 2. 1928 р. Складається з 528 артикулів, об’єднаних в 15 «поділах»: заходи адміністративного впливу; громадянство, його набуття і втрата; правила про культи; прилюдні видовища, розваги й гри; користування держ. прапором і печатками та ін. Через те, що централізаційні тенденції в СССР проявилися найбільше в ділянці адміністративного права (дедалі більше утворення «загальносоюзних» органів держ. адміністрації), лише частина постанов АК зберегла свою силу. Останнє офіц. вид. АК опубліковано 1935 р.
Література: Адміністративний кодекс УСРР. Текст та поартикульний коментар. За ред. С. Канарського та Ю. Мазуренка. З передмовою В. Валіцького. Юридичне в-во НКЮ УСРР. 1928. Фалькевич І. та Житловський І. Адміністративний кодекс УСРР в запитаннях та відповідях, порадник для вузів та радустанов. ДВУ. Х. 1929; Verwaltungsgesetzbuch der Ukraine von 1927 (вступна ст. В. Дурдиневського і переклад повного тексту на нім. мову); Zeitschrift für Ostrecht. Osteuropa-Institut in Breslau, Heft 10 — 11. Берлін 1928; Студеникин С., Влаcов В., Евтихиев И. Советское административное право. М. 1950.
Б. Цюцюра
Адміністративно-територіяльний поділ українських земель. Початки такого поділу можна вбачати в землях-князівствах Київ. держави: Київська, Чернігівська, Переяславська, Турово-Пинська, Волинська, Галицька, які ділилися на волості, що здебільшого були малими князівствами. Виразно про А.-т. п. укр.
28
