Головатий
Г. авторство великої бурлескної великодньої вірші та «Пісні Чорноморського Війська».
Головатий Павло (бл. 1715—95), остан-
ній військ. суддя запор.; після зруйну-
вання Січі (1775) засланий до Знамен-
ського манастиря в Тобольську, де був
ув'язнений до смерти.
Головатиця (лосось дунайський, Hucho
hudho L.), прісноводна риба з родини по-
сосевих, поширена лише B сточищі
р. Дунаю; довж. 1 м, вага до 20 кг, хи-
жак. На Україні живе тільки в Чере-
моші (до пол. 19 в. — також у Пруті) та
в річках сх. частини Закарпаття; енде-
мічна, охороняється законом.
Головацький Іван (1814—99), брат Яко-
ва, журналіст, ред. віденського «вѣст-
ника» 1850—51, довголітній перекладач
на укр. мову австр. держ. законів, вида-
вець альманаха «Вѣнокъ русинамъ на
обжинки» (I—II, 1846 47).
Головацький Ізихаїл (1735 — рік смер-
ти невідомий), маляр-василіянин, стіно-
пис церков у Бучачі, Загорові, Підгір-
цях, Почаєві, портрети духовних осіб і
добродіїв Василіянського чину.
Головацький Петро, військ. діяч, учас-
ник війни Хмельницького з поляками,
1648 організатор повстання на Чернігів-
щині й Волині; 1648 на чолі загону під
Львовом, 1649 в Литві, 1651 під Берес-
течком.
Головацький Яків (1814—88), визнач-
ний історик літератури, історик, етно-
граф і поет Родом із Брідщини. Гр.-кат.
свят. Збираючи нар. пісні, студентом
обійшов майже всю Галичину, Букови-
ну, Закарпаття. Разом із м. Шашкеви-
чек та І. Вагилевичем (Руська Трійця)
видав зб. «Русалка Дністровая» (1837),
що відіграв велику ролю в гал. літ. від-
родженні. Учасник з'їзду укр. учених у
Львові в 1848. 1848—67 був проф. укр.
мови й літератури у Львівському ун-ті.
Під впливом М. По-
rодіна став москво-
Філом і в 1867 пере-
їхав до Вільни, де
був гол. археогра-
фічної комісії. Серед
численних праць на
літ. й етногр. теми
зокрема важливі :
«Три вступительнії
преподаванiя о рус-
кой
словесности» Я. Головацький
(1849), «Очерк мітології» (1860), «О літе-
ратурно-умственном движенії русинов»
(1865), «Карпатская Русь» (1875), а особ-
ливо «Народные песни Галицкой и Угор-
ской Руси» (I—IV, 1878). Поетичні твори
г. були вміщені в «Русалці Дністровій
та альманаху «Вінок русинам на обжин-
ки» (1846-47). Богословські та іст. роз-
відки й мемуарні твори надруковані
перев. в «Наук. збірнику Гал.-Руської
Матиці», «Галичанині», «Временнику».
У свій романтичний період до 1848 г.
приділив багато уваги збиранню й об-
робленню укр. мовознавчих матеріалів,
виходячи з засади, що мова найкраще
відбиває дух нації. зйого викладів в
ун-ті постала «Граматика руского язика»
(Львів 1849), взорована на рос. граматиці
Востокова. У «Розправі оязиці южно-
рускім г. дав першу спробу наук. кля-
сифікації укр. діялектів. Але вже його
граматика 1851 (в рукописі) відходить
від романтично-нац. позицій і побудо-
вана в москвофільському дусі. Духом
офіц. рос. панславізму позначений і його
«Географический словарь западно-сло-
вянских и юго-словянских земель» (1884).
B. л. і ю. ш.
Головач Амвросій (1915), промисло-
вець і політик у Канаді; з 1953 посол до
федерального парламенту в Оттаві від
партії соціального кредиту.
Головачевський Кирило (1735—1823),
маляр-портретист, родом із Чернігівщи-
ни; вчився в Київ. Академії; закінчив
петербурзьку Академію Мистецтв, з 1765
— її акад., інспектор і керівник кляси
портретного малярства.
Головень (клень, Leuciscus cephalus L.),
прісноводна риба з родини коропових;
довж. до 80 см, вага до 4 кг; поширена
по всій Україні; мае місц. пром. значен-
ня. в басейні Кубані живе підвид Г. кав-
казький (L. c. orientalis Nord.).
Головецький Діонисій (1885), церк.
діяч, василіянин, проф. філософії
чCBB; 1926—32 ректор Папської Колегії
св. Йосафата в Римі, чл. Кодифікацій-
ної комісії сх.
права
й консультор
Конгрегації Сх. Церкви. Видав зб. укр.
джерел права Сх. Церкви „Jus particulare
Ruthenorum“, „Fonti", XI, Рим 1933. Проф.
церк. сх. права в кат. ун-ті в Вашiнгтоні.
Головин п., хемiк, чл.-кор. АН УРСР,
керівник Ін-ту Органічної Хемії.
Головінський Юліян (1894—1930), сот-
ник УГА, командант в равської бригади
УГА, потім 1 бригади ЧУГА, організатор
переходу ЧУГА від татамакка алергия
большевиків до Ар-
мії УНР у квітні
1920. Співзасновник
УВО, 1924—25 її бо-
йовий референт, а
1926 1 1930 крайовий
командант;
органі-
зував ряд бойових
актів (замах
на
през. Войцеховсько-
го й куратора Co-
бінського, напад на
гол. пошту у Льво-
ві й ін. експропріяці), організатор сабо-
тажної акції 1930, неодноразово був ув'я-
знений, убитий поль. поліціею без суду.
B
394
