Сторінка:Енциклопедія Українознавства, т. 1.djvu/400

Ця сторінка вичитана

Гладкий

ристувалися самоуправою; церква спеціяльно охороняла гостей.

Гітлер (Hitler) Адольф (1889 — 1945), диктатор Німеччини, з 1921 гол. Нац.- Соц. Нім. Роб. Партії, з 1933 райхсканцлер, 1934 об'єднав у своїх руках виконавчу, законодавчу й судову владу і дістав титул «фюрера» нім. народу і Райху. Запровадив тоталітарну, терористичну владу в Німеччині. Ворог укр. народу і його державности. 22. 6. 1941 почав війну з Сов. Союзом з метою колоніяльного поневолення його евр. частини. Мав плян перетворити Україну, поряд ін. евр. територій СССР, на нім. колонію, а укр. Галичину і Крим безпосередньо приєднати до Райху. Басарабія, Одеса й територія на зах. і півн. зах. від неї («Трансністрія») мали бути передані Румунії.

Гіацинт (Hyacinthus), декоративна рослина з родини лілеюватих, бл. 30 відмін; батьківщина Г. — Мала Азія. В півд. Криму і на Чорноморському узбережжі Кубані плекання Г. має пром. значення. В степах України росте дико кілька відмін Г.

Главконіт, мінерал зеленої барви, водний силікат глинозему заліза й калію, поширений в осадових породах; застосовується для виробництва водопом'якшувачів, для виготовлення фарби і як калійне удобрення ґрунту. Найкращі родовища б. Канева, Харкова й на сх. Поділлі.

Глаголиця, давня система слов. письма, укладена св. Кирилом. Джерела Г. спірні. Були спроби вивести її з візант. курсиву (Тейлор, Яґіч), з коптського письма (Фортунатов), з комбінації елементів грец. курсиву, уставу і орієнтальних елементів (Трубецкой) тощо. Г. була рано заступлена кирилицею під візант. впливом і більше збереглася на заході слов. світу. Нема даних про систематичне вживання Г. на Україні, одначе вона була відома в період Київської держави, як це видно з окремих прослідків її (окремі глаголичні літери, малі частини тексту, писані Г.) в рукописах 11 — 15 вв. (15 сх.-слов. рукописів, за підрахунком Ільїнського, з них 2 укр.).

Гладилович Дем'ян (1846 — 92), гал. гром. діяч; гол. Т-ва ім. Шевченка; один із засновників «Діла» і т-ва «Дністер».

Гладилович Іван (1901 — 45), гал. політ. діяч і журналіст; в 1920-их рр. діяч студентської кат. молоді, чл. проводу Союзу Гетьманців-Державників і з 1932 ред. його органу «Хліборобський Шлях»; з пол. 1930-их рр. чл. проводу Фронту Нац. Єдности і співред. газ. «Укр. вісті» у Львові; праці з іст. Галичини.

Гладишовський Антін (1881 — 1923), гал. гром. і екон. діяч, дир. Крайового кредитового Т-ва у Львові (1912 — 23), в 1914 і 1919 — 23 гол. Укр. Пед. т-ва «Рідна Школа» у Львові.

Гладишовський Олександер (* 1888), гал. гром. і політ. діяч; 1918 — 21 на дипломатичній службі УНР; в 1920 — 30-их рр. діяч УНДО і чл. його ЦК; тепер в ЗДА.

Гладка Ірина (* 1911), гал. гром. діячка, гол. кооп. секції Союзу Українок у Львові, провадила кооп. пропаґанду серед жіноцтва, тепер в ЗДА.

Гладкий Григорій, Миргородський полк. 1669 — 72.

Гладкий Гриць (1893 — 1936), гром. і політ. діяч на Волині, згодом у Галичині, журналіст; ред. газ. «Укр. Життя» на Волині, з 1930 дир. канцелярії УНДО у Львові і співред. газ. «Свобода».

Гладкий Йосип (1789 — 1866), кошовий отаман задунайських запорожців, пізніше отаман Озівського війська; 1828, під час рос.-тур. війни, перейшов на рос. бік разом із 3 500 козаків, які під назвою Озівського війська були оселені між Бердянським і Маріюполем; згодом ці козаки були переведені на Кубань.

Гладкий Максим, коз. полковник доби Хмельницького, попав у поль. полон під Загалем на Поліссі й скараний на смерть 20. 11. 1649.

Гладкий Матвій († 1652), Миргородський полк., уславлений у боях Хмельницького з поляками, 1649 — 52; фундатор церкви в Миргороді; скараний на смерть за присудом поль. військ. комісії за участь у сел. заворушенні.

Гладкий Микола († 1937?), активний учасник руху за нормалізацію укр. літ. мови в пуристичному дусі в 20-их рр. 20 в. З освіти біолог, справив великий вплив на стабілізацію літ. мови своїми підручниками, книжками «Наша газетна мова» і «Мова укр. письменства», співучастю в термінологічній праці Інституту Мовознавства, а також систематичною працею на посаді ред. мови в київській обл. газ. «Пролетарська Правда».

Гладкий Петро, дослідник укр. говірок Київщини й Волині в 20-их рр. 20 в., близький до школи Ганцова.

Гладкий Сергій, сучасн. архітект, маляр і графік, вчився в Ін-ті Цивільних Інженерів у Петербурзі, в 20-их рр. ред. „Umění Slovanů" в Брно і Празі; в 30-их рр. у Парижі, працював над розписом будов і як ілюстратор.

Гладкий Степан, один з перших укр. політ. діячів в ЗДА, провідний чл. «Гайдамаків», чл.-засновник і чл. проводу Укр. Федерації Соц. Партії в ЗДА, після