Волинь
номінатива (сер, міс), послідовне вживання В. поза сферою слів, де він традиційно вживається, стає ознакою поетичного стилю.
Ю. Ш.
Волейбол, див. Відбиванка.
Волинець Ананій (1894—1939), партизанський отаман, агроном. За революції пов. комісар Гайсинщини, організатор Вільного козацтва, учасник повстання проти гетьмана. 1919 на чолі Гайсинського полку бився з большевиками; до кін. 1920 вів партизанську боротьбу на Гайсинщині; видавав часопис «Повстанець». З 1920 р. — на Зах. Волині, 1939 — ліквідований большевиками.
Волинець Іван (1896—1956), гал. важкоатлет, родом із Перемишля, тренер Укр. Спорт. Союзу (1924—28); помер у Бразілії.
Волинець Степан (* 1895), гал. політ. i гром. діяч, журналіст; 1928—30 посол до поль. сойму від Сельробу; згодом один з діячів Фронту Нац. Єдности, ред. його органу «Батьківщина» й газ. «Укр. Вісті», співр. «Перемоги». Під час війни керував Ін-том Нар. Освіти при УЦК, чл. Військ. Управи дивізії «Галичина». На еміґрації ред. газ. «Укр. Слово» в Бльомбергу. Тепер у Канаді.
Волиніт, відміна порфіриту, гірська порода чорного кольору, добре полірується й тому є цінним декоративним матеріалом; зложища його на півн.-сх. Волині.
Волинка, див. Дуда.
«Волынские Епархиальные Ведомости», орган єпархії, виходив рос. мовою в Житомирі 1867—1918, спочатку тричі на місяць, згодом як тижневик; містив матеріяли з іст. України, зокрема Правобережжя, м. ін. праці М. Теодоровича.
«Волинська Неділя», рівнобіжне тижневе вид. для Волині львівської газ. «Неділя» з додатком місц. хроніки (1928—39).
Волинська область, область в півн.-зах, частині УССР з гол. містом Луцьке, 19 900 км²; обіймає зах. частину Волині.
Волинське євангеліє, або житомирське, укр. пам'ятка, написана 1571 р. в Житомирі, мовою, близькою до нар., але з більшим числом ц.-слов. елементів, ніж у Пересопницькому євангелії. Досліджене Трипольським — «Волынский историко-археологический сборник», II.
Волинське Полісся, півд.-зах, частина Поліської низовини, докладніше див. Волинь.
Волинське Українське Об'єднання, проурядова політ. партія на Зах. Волині в 1930-их рр., організована укр. емігрантами з Центр. і Сх. Земель за допомогою поль. воєводи Г. Юзефського; здобуло мандати до Варшавського Сойму й Сенату за списком поль. Безпартійного Бльоку Співпраці з Урядом і становило окрему від українців фракцію. В.У.0. намагалося за свою льояльність до Польщі дістати деякі поступки, зокрема в церк. і культ. ділянках, але без значного успіху. Серед місц. укр. населення В.У.0. поважного значення не мало. Гол. В.У.0. був П. Певний, з 1935 с. Тимошенко, діячі: Богуславський, М. Бурий, М. Волков, О. Ковалевський, С. Скрипник та ін.; орган «Укр. Нива», з 1936 — «Волинське Слово».
Волинський Петро (* 1893), літературознавець, проф. Київського Пед. Ін-ту праці з історії нової укр. літератури зокрема про прозу Франка, кн. «Іван Котляревський» (1951) і ряд ін.
Волинський літопис, див. Літописи.
Волинсько-Подільська височина, назва, вживана для означення смуги укр. височин, положених на зах. від Дніпра, а саме: Розточчя, Волинсько-Холмської, Подільської, Покутсько-Басарабської, і Придніпровської височин; 4 перші називають також Волинсько-Подільською плитою (плято).
Волинсько-Подільська плита (плято), див. Волинсько-Подільська височина.
Волинсько-Холмська височина, найбільше на півн. зах. висунена частина смуги укр. височин, що обіймає Волинську вис. (див. Волинь) та її продовження на зах. від Бугу, положене на Холмщині.
Волиняк Петро, псевд. (* 1907), журналіст і видавець; у 30-их рр. був на засланні на Біломорсько-Балтицькому каналі; 1945 заснував у Зальцбурзі (Австрія) в-во «Нові Дні» (1945—48 газ. «Останні Новини», ж. «Літаври» та ін.), 1950 відновив в-во в Торонто, випускає місячник «Нові Дні»; автор оповідань, читанок та книжок для молоді.
Волиняни, дуліби, бужани — назва слов. племен, які з праіст. часів заселювали Волинь, півн.-сх. Галичину й басейн сер. Бугу і з 11 в. увійшли до складу укр. народу.
Волинь. Положення, границі. Волинь — це іст.-геогр. край у півн.-зах.
