Сторінка:Еміль Золя. Мрія (1932).djvu/90

Ця сторінка вичитана

Сего дня міг Фелисіян приглянутися, як Ангелика вишивала кучері, і не міг надивитися, як з під її голки виростало і чим раз більше світилося волосся. Губертина нашивала як раз прикрасу і споглядала на него від часу до часу спокійним оком. Губерт розвивав осторожно хоругов. Аж і Фелисіян, котрому чим раз ставало маркотнійше, що так всі мовчать, догадався, що йому пора іти домів, бо йому не насувалася на гадку ані одна замітка, котру він ніби то хотів висказати.

Він встав і промовив дрожачим голосом:

— Я знов до вас зайду… Я так зле нарисував голову, що вам придадуться може мої замітки.

Ангелика глянула своїм ясним оком спокійно йому в очі.

— Де-ж там ні… Але прийдіть знов коли до нас, коли вже конче хочете самі допильнувати роботи.

Він вийшов урадуваний, що вона позволила йому приходити, але і сумний тому, що вона чогось така холодна. На другий день зайшов він знову і так що дня опісля пересиджував він в тій спокійній хаті при вулиці Орфевр. Години, в котрих його там не було, були страшні для него, бо в його нутрі кипіла якась страшна боротьба; його мучила непевність. Аж коли він знов сидів коло Ангелики, ставав спокійнійший, він на все годився, на все приставав, навіть і на то, щоби її і не сподобатись, лиш коби бути коло неї. Він заходив що рана, розмовляє бувало про роботу і сяде перед кроснами, як коли-б без него не могло обійтися. Не міг надивитися на її гарний профіль, на її ясне волосся та на то, як її тоненькі пальчики перебирають голками. Вона вже собі нічого з него не робила і обходилася з ним як з товаришем. Мимо того чув він, що між ними є щось, про що вона не говорила а що його за серце ловило. Вона нераз піднесе головку і спогляне на него ніби лиш на жарт своїм нетерпеливим і питаючим оком. Коли побачить, що він зжахнеться, то вона зараз стає знов холодна.

Але Фелисіян винайшов незадовго спосіб, як би її розвеселити і користав вже з того кілько лиш міг. Він розповідав її про свою штуку, про памятники стародавньої майстерської штуки вишивання, котрі він бачив в скарбниці катедральної церкви або в старих книгах; про пречудесні фелони, приміром про фелон від Кароля Великого, з червоного шовку і з великим орлом, що широко розіпняв свої