— Чуєш донечко, вони хотять тобі дещо розповісти, бо я того добре не розумію.
— Не прогнівайтеся на мене, — промовив Фелисіян на силу, — але то я хотів би розвідати у вас, як стоїть наше діло. Тоті жінки, що знаєте, дуже мене просили, щоби я розвідав, як іде робота… Розуміється, коли я вам тим не стану часу займати…
Ангелиці мало серце не вискочило з грудей, так забилося сильно, коли почула що то він іде. Вона думала, що її прийдеться таки удушити. Лиш на силу успокоїлася знову; навіть кров не виступила її на лице. Спокійно і мов би рівнодушно відповіла:
— Мені то нічого не завадить; мені все одно робити, чи хто сидить надімною, чи ні. Та-ж то ваш взірець то і зовсім природно, що ви хочете видіти, як його вишивають.
Фелисіян був так заклопотаний, що і не важився би був сісти, коли-б Губертина не була його попросила з всею ввічливістю як свого доброго гостя. Вона сіла відтак знов до роботи і схилилася над кроснами, на котрих ґипюрою вишивала готицькі прикраси. Губерт здіймав з стіни готову напущену вже клеєм хоругов, котру розвісив був на два дні, щоби просихала; він хотів тепер її розпинати. Всі замовкли; обі вишивачки і Губерт працювали, як коли-б не було нікого більше в хаті.
Серед сего мирного окруження молодий чоловік трохи успокоївся. Била трета година, тінь від катедри ставала вже довша а сумерк сунувся через широке вікно. В малім, холоднім серед зелени положенім домі починало вже від полудня вечеріти. Чути було, що на вулиці ступав хтось в легеньких черевиках, то дівчата з пансіону ішли до церкви. В робітні здавалося все спочивати відвічним сном; прилади, старі мури, словом все довкола несло глубокою тишиною і спокоєм. Лиш на кросна, на котрі нахилялись ніжні профілі обох робітниць, падало рівно ясне світло і відбивалося ярко від жовтого золота.
— Я хотів вам сказати, — почав Фелисіян говорити, міркуючи, що треба прецінь оправдати, чого він зайшов, — я хотів вам сказати, що і волосся треба би вишивати золотом, а не шовком.
Ангелика підняла головку. З її веселих очей було добре видно, що він не потребував задля того аж сюди захо-
