глянули на себе як би змішані. Вона трохи поступилася і станула безрадна не знаючи, що робити серед сеї надзвичайної пригоди. Нараз пустилась бічи як шалена з купою тонкого білля, лишаючи проче на Божу волю.
Фелисіян хотів щось промовити.
— Простіть!… Заклинаю вас…
Сильний вітер запер в нім дух. Він лиш видів, як вона втікала від него, мов би буря її пірвала з собою. Вона не питаючи нічого бігла помежи чисте білля, що ще лежало на сонці, аж забігла в тінь катедри. Ще лиш було їй скочити через ворітці від города не оглянувшись поза себе. Але на порозі вона як стій обернулася; в ній відозвалося якесь чувство доброти; вона не хотіла, щоби він собі подумав, що вона вже така недобра. Змішана і ніби усміхаючись відозвалася до него:
— Спасибіг! Спасибіг!
За що-ж вона йому дякувала? Чи за то, що помагав її ловити рознесене білля? Чи може за що иншого? Вона щезла. Лиш ворота замкнулися за нею.
Він остався самісенький серед вітру, що гонив безустанно аж попід хмари. У владичім городі шуміли дерева мов ті филі, що несуться по морю, а з попід каблуків в катедрі роздавався сильний голос. Але він не чув нічого, лиш то, що на билині з лелії тріпотів якийсь чіпець, а то був її чіпець.
З того дня виділа Ангелика за кождий раз, коли лиш відчинила вікно, що Фелисіян стояв там на Маріїнськім полі. Иноді направляв щось і коло вікна в церкві, щоби там лиш постояти, але робота ні на волос не поступала наперед. Він стояв цілими годинами в бурянах за вербою і виглядав її. То-ж то було мило та солоденько чи ранком чи з вечера усміхнутися до себе! Вона була щаслива і не бажала більше нічого. Велике прання не зараз настало, бо аж за тричмісяці, а до того часу були певно ворота від города замкнені. Але три місяці проминають скоро, коли можна бачитися що дня, а відтак, хіба-ж може бути більше щастя, як чекати дня, щоби з рана повитатись, або ждати ночі, щоб вечером розпращатись?
Зараз при першій стрічі розказала йому Ангелика все своє життя, все, до чого вона навикла, що любила, навіть всякі дрібні тайни, що скривала досі в своїм серці. Він був мовчаливий і сказав лиш, що йому на імя Фелисіян; більше
