димі віщуни любови, то, що говорять губи, хоч і пари з себе не пускають. Вона підняла головку і побачила, що він як раз в тій хвилі відвернувся. Серед такої роскішної забави проминали хвилі за хвилями.
Нараз побачила вона, що він зіскочив з руштовання і пустився бурянами, як коли-б хотів вийти на поле, щоби ліпше видіти. Вона аж мало не розсміялася, бо зміркувала, що він хоче лиш до неї підійти. Він рішився енерґічно, як пристало на сміливого мущину, що все ставить на одну карту; забавно лиш виглядало, що він, підійшовши до неї вже лиш на кілька кроків, обернувся нараз до неї задом і пристав та нараз знайшовся в такім клопоті, що аж не важився обернути. Через хвильку думала вона, що він вернеться назад до вікна, звідки прийшов, і ані не оглянеся. Але він таки надумався і обернувся, а в тій хвилі підняла і вона головку та споглянула на него, як би насмішливо; їх очі стрітилися і спочили на собі. Обоє страшно змішалися: вона не знала, що діяти, і була би певно не дала собі ради, колиб не була трафилася драматична пригода.
— Падоньку мій! — крикнула Ангелика, як не своїм голосом.
В своїм зворушенню пустила вона з водою барханову сорочку, котру вже лиш механічно полоскала. Вода понесла її бистро; ще хвилька і вона була-б щезла на плесі під муром Воанкуртів під тим склепінням, де Шеврота щезала під землю.
Настала хвиля найбільшого страху. Він догадався, що сталося, і побіг чим скорше долі рікою. Але вода не чекала а плила скоро як стріла по гладоньких ріняках. Прокляту сорочку несло скорше як він міг бічи. Він нахилився над воду і думав, що вже її схопить, але в його руці лишилась лиш піна. Так два рази йому не удалося. Аж за третим разом він таки вже не надумуючись скочив відважно у воду, як коли-б то розходилося про життя якого чоловіка, що потапає, і витягнув сорочку як раз в хвилі, коли вона мало що вже не щезла під склепінням.
Ангелика, що досі з трівогою дивилася, як він бігав за тою сорочкою, чула вже, як її на сердешний сміх збирається. То-ж бо то і пригода! Кілько-ж то разів вона придумувала, як би то було, коли-б вона була де над яким озером а якийсь молодий мущина, такий гарний як той день Божий, скочив
