Сторінка:Еміль Золя. Мрія (1932).djvu/67

Ця сторінка вичитана

могла зрозуміти, з того, від чого кожда річ дрожала, з того шипоту, з тої гри ночі, з того всего, що їй так дуже грудь стискало, що вона аж була омліла. Він видався їй якимсь надприродним і її здавалося, що він уноситься понад землею а то чудо обгортає її зі всіх сторін і розпливається. в таємничім світлі місяця. Вона таки виділа, як коло него стають всі святі з побожних оповідань, ті святі, що їх палиці розцвитаються, і ті, що з їх ран молоко випливає, а від білої хмари Пречистої Діви аж зірки померкли.

Ангелика дивилася та дивилася. Він підніс руки до неї і розложив їх широко, широко. Вона вже тепер не боялася, лиш усміхнулася до него.

V.

То не була забавка, коли Губертина що три місяці забиралася до великого прання. Тоді наймалося звичайно одну жінку, бабусю Ґабе. Через чотири дні ніхто тоді і не подумав про вишивання. Навіть і Ангелика ставала до прання і милила або ішла до Шевроти полокати білля. Коли виймили білля з золи, поскладали його на малий візок та вивозили крізь вузонькі ворітця на ріку. Цілий день пеклися відтак на сонці на Маріїнськім полі.

— Мамо, сим разом і я буду прати; то така для мене утіха!

Аж заходячись від сміху закотила Ангелика рукави повисше ліктів і стала бити праником так, що аж вода на всі боки розприскувалася. Вона була дуже рада з того, що може трохи наробитися на свіжім воздусі і прала з всеї сили.

— Правда, мамо, то аж здоровійше так трохи попрати; і сила від того береться!

Шеврота плила косом через Маріїнське поле; вода несла в ній зразу поволи, а відтак бистро і місцями творила навіть досить глубокі плеса. Ріка випливала попід ліску з-під муру єпископського города а на другім кінці в куті коло дому Воанкуртів щезала під мурованим склепінням ніби десь під землю і випливала знов аж яких двіста метрів далеко коло Долішньої вулиці а відтак вже вливалася в Лінелю. Треба було добре уважати, щоби відтак не бігати світами: кожда шматинка, що упала в воду, то так як би вже і пропала.