сти аж в безконечну будучність стояла вона на сторожі, як та таємнича і грізна вартівня, в котрій хіба лиш один Господь міг проживати. І в тій мрачній, недвижимій, а все таки повній життя масі шукало її око за кождий раз одного вікна в каплиці під хором, що стояло на рівні з корчами на Маріїнськім полі, однісенького вікна, що освітляло каплицю і ніби ночі пильнувало. В середині за вікном, в кутику поза стовпом, горіла лямпа перед престолом. Була то як раз та каплиця, котру відступили були монахи Іванові V, і його наслідникам на вічний спочинок за його щедроту. Каплиця та була присвячена св. Юрієві, а на тім однісенькім її вікні, що походило ще з дванайцятого століття, була вимальована ціла історія того святого. Коли смерклося, то цілий малюнок яснів ніби як якесь надприродне явище. От тому то любила Ангелика так дуже се вікно і за кождий раз споглядала на него з превеликою радістю своїм задумчивим оком.
Тло вікна було голубе а рамці червоні. Від того тла відбивали в ярких красках малюнки осіб, котрих повіваюча одіж відслоняла наге тіло; кожда часть складалася з мальованого скла, темно затіненого і кожда була оправлена в олово. Три відділи історії займали три части вікна аж під сам горішний каблук. На самій долині було намальовано, як донька короля, убрана в королівські шати, ішла до змія, що мав її пожерти і стрітилась на дорозі з святим Юрієм коло ставку, з котрого вже виставала голова змія. На одній ленті було написано: „Добрий рицарю, не шукай задля мене смерти, бо мені ані не поможеш ані мене не визволиш, хіба лиш згинеш зі мною”. Середина вікна представляла боротьбу, святий на коні пробиває змія ратишем чим раз глубше а напис коло того каже: „Юрій замахнувся ратищем так, що ранив змія і повалив його на землю”. На послідок в горі вводить царівна побореного змія до міста: „Юрій сказав: Закинь йому на шию свій пояс і не бійся нічого, гарна дівице”. Коли-ж вона так зробила, то змій пішов за нею як ласкавий песик.
Коли свого часу виставлювано той малюнок, то була очевидно в середині каблука якась орнаментальна прикраса; коли-ж відтак передали каплицю родині Готкерів, то вони вставили на то місце свій герб. Тому то і виднівся тут серед темної ночі ясний герб з новійших часів. Щит гербовий був
