ся їй в пальцях кинула в коробку, що стояла також на кроснах.
— Но, прецінь раз, — сказала вона зробивши щасливо перший стиб новою голкою.
В хаті стало тихо, хоч маком сій. Губерт почав натягати в рамці нову роботу. Він бив пальцями по матерії а по хаті розходився голос, як колиб хто бубнив.
Ангелика знала вишивати з незрівнаним смаком. А що вже з неї була за зручна робітниця! Губерти аж не могли надивуватися. Правда, що вона богато від них переймила, але пристрастна вдача її уроди надавала роботі далеко більшої вартости. Її фантазія була так буйна і жива, що з під її руки виходили всі цвіти на ризах мов би таки живісенькі а з всіляких прикрас аж віяло якимсь духом животворної віри. Її вишивання набрали були в цілій бомонській єпархії такої слави, що одного разу зайшли були до Губертів два священики лиш тому, щоби побачити пречудні роботи молоденької вишивачки. Один з них був археольоґом а другий великим любовником красних штук і оба вони не могли нахвалитися тих святих угодниць Божих, що повишивала була Ангелика побіч поважних лиць перших праотців церкви.
Але що найцікавійша річ, то було те, що Ангелика зналася дуже добре на рисунку, хоч ніколи не училася рисувати; виучилась от так лиш сама з себе, коли робила вечерами при світлі та не раз сама поправляла взірці голкою переливаючи в них свою фантазію. Губертам, що колись учили її, як то добра вишивачка повинна знатися на рисунку, було тепер вже далеко до неї, хоч вони були старші від неї і мали більше досвіду. Ба, вони стали наконець лиш скромними помічниками Ангелики; всю важнійшу роботу мусіла вона брати на себе а для них оставалася лиш посліднійша.
Кілько-ж то величавих і світлих чудес переходило від початку до кінця року через її руки. Вона аж сама стала вже шовком, сатином, оксамітом та золотою і срібною матерією. Вишивала фелони, мантії, наруквиці, єпитрахилі, мітри, хоругви і заслони до монстранцій. Але найбільше приходилося її вишивати церковні ризи в пять барвах: білі для тих, що ішли перший раз до сповіди і для дівчат, червоні для апостолів і мучеників, чорні для померших і на піст, фіолєтові знак непорочности і зелені на всі торжества. Зо-
